“Історія нищення села Кам’янське ляже ще одним томом до Гаагського трибуналу, де судитимуть російських злочинців”. В цьому впевнені у Силах оборони Запорізького краю. Бійці неодноразово повідомляли про те, що ворог обстрілює населений пункт. Гатили з “Градів”, мінометів, системно обстрілювали з САУ та танку. І це при тому, що в селі немає і ніколи не було жодного військового об’єкту, лише цивільна інфраструктура, фермерські господарства та приватні подвір’я, у яких - домашня худоба, сади та городи. До початку повномасштабного вторгнення росії в селі проживало близько 3000 людей, зараз - на 87 день - там залишилось трохи більше 300, серед них є і кілька родин з дітьми.
Як живе село - в репортажі 061.
“В жодному разі не можна повертатись. Кажу людям: два дні тому два будинки, які стояли цілими, вщент згоріли, немає їх. Обстріли як були, так і є. Півтора тижні авіація не працює, але з “Градів” гатять. Ми руйнування не фіксуємо, бо кожен день ситуація змінюється. Школа, школа-інтернат, амбулаторія стара, недобудована нова амбулаторія, сільрада, дитсадок, будинки людей - зруйновано. З 3 березня почався обстріл. З того дня в нас пропала електрика і більше світло не вмикали”, - розказує староста села Олександр Золотаренко.
В селі немає не лише світла, а й води. Вона залишилась лише у 10% населення. Адже свердловини працюють від генераторів. Також є проблеми з мобільним зв’язком.
“Після запуска (відновлення - ред.) електрики ще мінімум 2 місяці треба на відновлення водопроводу. В нас маленьке КП “Водоканал”, зараз фактичного його немає. Люди платили за спожиту воду і у підприємства були гроші, працівники отримували зарплату. А зараз люди ж не платять…”, - додає очільник території.
Як прокоментувала 061 речниця “Запоріжжяобленерго” Зореслава Цупренко, буквально з перших днів війни в Василівському районі (в його колишніх адміністративних межах) знеструмлені 4900 абонентів.
“Проводити ремонтні роботи, а також повністю оцінити завдану шкоду, стан мереж ми не можемо через те, що там ведуться активні бойові дії. Наразі у фахівців “Обленерго” немає можливості не те, що проводити аварійно-відновлювальні роботи, а навіть доїхати до місця аварії”, - сказала вона.
За її словами у Василівському районі 9 населених пунктів знаходяться без світла, серед них - Кам’янське. Говорити про те, скільки часу займе процес відновлення енергопостачання, зараз неможливо, але мова йде точно не про дні, можливо, навіть не про тижні.
В селі залишилось близько 100 пенсіонерів, є кілька родин з дітьми, а також ті, хто не має куди їхати і не може кинути господарство. Раніше тут працювало 5 листонош, зараз - одна - пані Наталя. Вона народилась і все своє життя прожила у Кам’янському, пенсії розносить вже 14 років. Робить це і зараз, бо розуміє, що люди чекають.
“Раніше був магазин, а зараз все закрито. Ні аптек, нічого немає. Молоко та яйця двічі на тиждень здаємо. Приїжджає чоловік з машиною, забирає в нас і везе в місто. Молоко віддаємо по 30 гривень за бутильок, яйця - 18 гривень за десяток. Копійки. Вода стільки коштує чи буханка хліба, а що робити? Води немає. Свердловина є, але світла немає… Зимою молоко переробляли - робили сир, а зараз газ економимо. Ми ввечері збираємося із сусідами: чай п'ємо, насіння лузаємо. Живемо за рахунок гуманітарки”, - жаліється Наталя.
Вона показує на свій город, каже, що вже посадила картоплю, моркву, буряк, лук. Також із гордістю розповідає про свою корову: “В нашому селі тільки в мене така є, колір в неї особливо рудий”.
За час війни в селі від ракетних ударів загинуло близько 10 людей. На одній з вулиць села зустріли жінку, яка сиділа на лавочці біля двору та плакала. Виявилось, що не так давно її зятя та племінника вбив ворожий снаряд. Чоловіки садили картоплю у городі, як раптом почався обстріл, вони не встигли заховатися.
“Ще одного чоловіка вбило, а він жив один, ніхто не міг приїхати та дати нам бумагу про смерть. Довелось “прикопати” його на городі, тоді стріляли росіяни сильно, навіть на кладовище прилетіло. “Прикопали”, потім собаки почали рити ту могилу. Жах. Потім трохи затихло і ми його поховали вже нормально, по-людськи”, - говорить ще одна мешканка села.
Тим часом за кілька кілометрів від нас чуємо постріли, в стороні Оріхова бачимо стовпи диму. Люди в селі вже можуть розпізнати по звуку “приліт” та навіть з чого стріляє ворог.
“Ми згодні жити без електроенергії, без інтернету аби не стріляли”, - говорить вчителька початкових класів інтернату для слабочуючих дітей. Жінка каже, що інтернат зруйновано внаслідок обстрілів та дякує богові, що дітей вивезли раніше. “Дуже сумую за ними, ми кілька разів намагалися телефоном з’язатися, але по відео говорити важко, бо зв’язок поганий”, - додає вона.
Мешканка села Ліда Григоровна зізнається, що всі же дуже морально виснажені. “Хай там наші бійці тримаються. А ви знаєте, що це я перших людей, які їхали через наше село зеленими коридорами, проводила? Вони ж не знали, куди їхати, а я їм кажу: “туди не їдьте, там міни, ось там - гуськом їдьте”. В нас немає зв’язку, тож ми хоч від цих людей щось дізнаємося. Як бачимо людей, то і настрій піднімається”, - каже вона.
В день, коли ми були у Кам’янському, представники ЗОВА привезли гуманітарну допомогу.
“Розвозимо продовольчі продукти. Людям складно і ми бачимо, що багато людей залишилось, тож ми маємо їм допомогти. Люди говорять, що в них немає ліків, вони написали нам, що потрібно - завеземо”, - сказала заступниця голови обласної військової адміністрації Злата Некрасова.
Враховуючи те, що в селі, по якому вже майже два місяці стріляють військові рф, живуть в основному літні люди, то просять вони привезти їм ліки від болю у серці, щось від тиску та знеболююче. “Дякуємо, що ви про нас не забули. Дякуємо, що не кидаєте і їздити, навіть під пулями”, – говорять вони.
Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».