Запорізький підприємець та волонтер Олександр Белюга три дні тому евакуював до Запоріжжя трирічного коня на ім’я Буцефал, якого назвали на честь коня Олександра Македонського. Жеребець спочатку проживав на стайні в Кривому Розі, але після обстрілів та руйнування його тимчасово перевезли до Нікополя. Наприкінці червня постало питання щодо подальшої долі тварини – волонтерам поставили ультиматум, або вони знаходять, куди коня прилаштувати, або його віддають на забій.
Олександр Белюга згадує, що цей неочікуваний телефонний дзвінок змусив його зреагувати миттєво. Того ж дня він поїхав на вантажівці забирати коня. Тварину міцно закріпили в кузові автомобіля. Буцефал, на диво, дуже терпляче переніс дорогу і не нервував. Його новою домівкою стала територія сімейної виноробні «Villa Del Vino», яка зараз переживає реконструкцію.
«На днях мені повідомили, що є тиждень на порятунок коня. Мене попросили допомогти доставити коня до Києва та комусь запропонувати, або ж він поїде на м'ясо з Нікополя. Люди там не мали можливості вже тримати і годувати Буцефала більше. Ось зараз ми робимо йому паспорт, щеплення. Фахівці його перевірили, він не має ніяких поранень чи ушкоджень. Він дуже добрий, нам розповіли, як з ним потрібно себе поводити, що йому можна їсти, а що ні, а ще важливо йому пропонувати якісь дії. Він дуже полюбляє яблука, йому подобається гуляти на пасовищі. Зараз ми вже купили йому вуздечку, купили сідло. Ми одразу знайшли спеціалістку з Бердянська, яка займається саме з конями, вона буде з ним працювати, обкатуватиме для того, щоб могли в майбутньому і діток з ним знайомити», - розповів Олександр Белюга.
Співвласник виноробні Руслан Лопатко каже, що насправді він дуже радий такому поповненню.
«Коли мій партнер Сашко написав, що коня можуть забрати на м’ясо, або ж є можливість його викупити, то я сказав, що потрібно його визволяти. Це спонтанне рішення, така емоція. Кінь, а точніше нам сказали, що це поні - дуже контактний, він добрий, такий класний. У нас поки не так багато часу було, щоб дізнатися про якісь особливості та звички, але поки ніби ми всі ладнаємо. Один з наших співробітників, він кабардинець за національністю і він розуміється на тому, що потрібно коням. І він якось прийшов і сказав, що Буцефал хоче погратися на траві і йому потрібно більше місця. Ну, не знаю, як вже він це зрозумів, але ми випустили його на задньому подвір’ї і справді він там перевертався на спину, пустував. За ним неймовірно цікаво спостерігати, ніби він вже так давно є членом нашої сім’ї», - пояснює Руслан.
Поки ми знайомимося з Буцефалом, він встигає з’їсти два яблука, пожувати травичку, побігати за собакою, захопити в полон керамічну тарілку господарів і спробувати її на смак, випити два відра води і постукати копитами по декоративній бочці. Він настільки допитливий, що намагається дізнатися, якомога скоріше про те, як влаштований його новий дім і які цікавинки тут є для нього. Серед його найближчих друзів - дві альпаки – хлопчик та дівчинка, яких нещодавно також привіз Олександр Белюга, але вже з Польщі. Їм всього по півтора року і вони нерозлучні. Проживають альпаки в сусідньому вольєрі з Буцефалом і залюбки під’їдають яблука та виноградники, доки ніхто не бачить.