«Дуже багато зав'язано на відповідальності»: історія крафтового магазину в Запоріжжі, який відчинив свої двері під час війни

Запоріжанка Ірина Колебанова під час повномасштабного вторгнення ризикнула і відкрила невеличку продуктову крамницю «Paprika». Тут представлені продукти від 18-ти крафтових виробників із Запорізької області, а також інших регіонів України. Ми дізнавалися про складнощі з яким стикається маленький бізнес, як виробники локальної продукції скооперували сили та як змінилися запити споживачів.

Від яблуні до фестивалю консервації: яким є шлях крафтового локального виробника

Все почалося з того моменту, коли родина переїхала до приватного будинку із великим садом. Технолог із виробництва напівпровідникової продукції Ірина і подумати не могла, які зміни на неї чекають. Вона розпочала експерименти з цікавими смаковими поєднаннями варення – вишня у шоколаді, слива з імбирем. А потім знайшла рецепт яблучного зефіру і жартома каже, що не один міксер зламала, щоб вийшов справді якісний продукт. Близькі запропонували якось Ірині спробувати познайомити людей із тими солодощами, які вона робить своїми руками. Спочатку Ірина прийшла на ярмарок біля цирку, але так нічого там і не продала. Потім вирішила спробувати взяти участь у Покровському ярмарку, але за перший день змогла продати лише 10 зефірок із партії у 500 одиниць. Руки опустилися, і вона вже подумала, що всі її старання безглузді, як чоловік запропонував спробувати поїхати наступного дня до парку на Райдузі, якщо нічого не вигорить і цього разу, то хоча б роздати зефір дітям. І сталося те, на що Ірина вже не сподівалася – її домашній яблуневий зефір так прийшовся до смаку, що до неї вишикувалися черги. Мами з дітьми, сімейні пари та просто поціновувачі солоденького потягнулися за зефіром і всі просили контакти, де ж можна замовити їх ще.

«Після цього ми дуже сильно підняли ціну на зефір. Тобто якщо він у мене коштував 5 гривень, і я тоді взагалі не могла оцінити свою роботу, то потім ми за один день підняли ціну на 25. І син мене так струсив і це дало мені поштовх. Так з'явилися гроші для експерименту із додаванням шоколаду. Якщо порція не вийшла, можна було це безболісно вилити та зробити іншу. Але з того часу ми ціну не піднімали», - згадує Ірина.

В тому парку вона познайомилася з Наталією Бабенко, яка запросила Ірину на фестиваль домашньої консервації.

На фестивалі Ірина потоваришувала з іншими виробниками крафтової продукції – сиру, ковбас, варення, шоколаду,консервації та багато іншого. Головна відмінність продуктів крафтового виробництва – висока якість, насичений смак та натуральний склад. Зазвичай таке виробництво невелике, а партії дуже обмежені. За рахунок цього у виробника виходить контролювати якість кожної одиниці товару.

«Саме там на фестивалі я познайомилася з усіма. Там панувала завжди дуже душевна атмосфера – усі знайомляться, спілкуються. Серед нас немає цієї конкуренції, ми всі друзі», – ділиться наша героїня.

Саме тоді спільно з сином прийшла ідея об'єднати зусилля з партнерами і створити перший крафтовий магазин Soloma в 2021 році, де учасники фестивалю могли б купити продукцію, що полюбилася. Магазин відкрився незважаючи на коронавірус і всі обмеження для бізнесу, що склалися у зв'язку з цим. Тут були представлені лише локальні крафтові виробники Запоріжжя та області, де можна було скуштувати та купити органічні продукти харчування.

Як з'явилася Paprika і чому насправді важливим є вибір натуральних продуктів

Ірина пояснює, що їхні шляхи з партнерами по бізнесу розійшлися на початку 2022 року, оскільки кожен мав своє уявлення про крафт. Чоловік Ірини Сергій знову став на захист України. До цього він уже був у зоні АТО, а потім ненадовго повернувся у мирне життя – на завод, а паралельно створював брязкальця та натуральні льодяники. Ірина каже, що як би вона не намагалася повторити його льодяники, у нього завжди виходить краще. В оточенні жінки дуже багато підприємців продовжили свій бізнес в умовах повномасштабної війни долаючи безліч труднощів – окупація, евакуація бізнесу, фінансові складнощі, налагодження нових зв'язків із постачальниками та покупцями та багато іншого. Це й підштовхнуло підприємницю не сидіти склавши руки, а відкрити тепер уже власний магазин із крафтовою продукцією.

«Наскільки важко було відкривати новий проект в умовах масштабної війни? Це катастрофа. Головне, мені здається, довго не думати і довго не занурюватись в ці процеси. Я казала собі: "ніколи більше" і це тривало рівно 20 хвилин. У мене чоловік зараз служить. І ось цей проект для мене, як і для більшості наших постачальників є точкою опори, щоб просто не збожеволіти, зайняти себе і працювати», - розповідає Ірина.

Їй пощастило знайти вільний кіоск, не в самому прохідному місці, але за дуже символічну суму оренди.

«На ухвалення рішення пішло кілька хвилин. Так і з'явилася наша Paprika. Насправді, ми дуже довго шукали назву. Напевно, це було найболючіше для нас, ми приміряли різні варіанти, вже навіть вивіску робили, але все було не те, адже назва має запам'ятовуватися, викликати емоції. А ось «Paprika» викликає посмішку, - продовжує Ірина . –Тепер у нас додалися нові учасники. Якщо раніше ми підтримували лише локального виробника із Запоріжжя та регіону, то в період війни багато наших виробників виїхали до інших регіонів. І ми стали більше спілкуватися, познайомилися з новими учасниками та їх продукцією».

Тут можна знайти великий вибір молочної продукції від запорізького бренду «Файна Ферма»; сири від органічної ферми з Одеси "Ліхтенфельд"; джерки та в’ялене м'ясо від дніпровського виробника «Mad Meat»; ковбаси та сосиски від виробника «Шмат М'яса»; готові напівфабрикати від ресторатора Олександра Бобіра; десерти та солодощі від бренду Ірини «Солодке життя» та «Прянічний домік»; швидкі супи, фруктові чіпси та чаї від «Arty»; готова їжа від тепер уже полтавських виробників “Food for you” у реторт-пакетах; соуси, аджика та перці від запорізької «Запальнички»; трав'яні чаї від «Cvit Kvit»; спеції та намазки від запорізьких «Bufet furshet», різноманітна консервація від запорізьких виробників та багато іншого.

«У кожного з них своя дивовижна історія. У них вистачило сил не опуститися, не сказати мені «вистачить, я не хочу», хоча є можливість виїхати, але вони вважали за краще залишитися на батьківщині і робити такий класний продукт. Ну, знову ж таки, ми робимо, рухаємося, бо нас підтримують покупці», - каже наша героїня.

Ірина Колебанова розповідає, що відкриття своєї справи постійно підштовхує її розвиватися. Наприклад, нещодавно вона здійснила свою мрію і пройшла майстер-клас у відомого пекаря і ресторатора і тепер сама випікає буханці хліба та синобони, які можна скуштувати у «Paprika». Весь хліб готується на заквасці – пшеничний білий, на гречаному борошні, і з гарбузовим насінням. Для того, щоб випекти хліб, Ірина встає о третій годині ранку і вже о шостій перебуває за стійкою магазину і зустрічає кожного гостя.

Разом з нею у магазинчику працює ще одна продавчиня, яка з початку повномасштабної війни була змушена виїхати з окупованих Полог.

Про чесність з покупцями, домашню атмосферу та взамємопідтримку

Ірина розповідає, що при виборі постачальників та партнерів, з якими вона співпрацює, насамперед, звертає увагу на чесність та прозорість виробника. Визначальним чинником є зворотня комунікація із споживачами. Всі продукти, які представлені в «Paprika», на етикетці мають назву та контакти (номери телефонів, електронна пошта, QR-коди на соцмережі або сайт), де кожен може знайти повну інформацію, поставити запитання або уточнити якісь важливі деталі. Другий важливий чинник – це реєстрація свого бізнесу (ФОП, ТОВ чи будь-яка інша форма), яка дозволяє прозоро вести усі фінансові розрахунки та бухгалтерський облік.

«У нашій роботі важливо, що наші покупці знайомі із конкретним виробником. Це продукт із ім'ям. Тобто вони розуміють, у кого вони все це купують і це зовсім інша аура. Коли ти спостерігаєш у нас на сторінці, чим годують корів, як вони виглядають, в яких умовах вони утримуються, такі речі формують довіру. Ключове – це відкриті, готові до співпраці, готові відповідати на запитання виробники», – розповідає власниця «Паприки».

Підприємиця підкреслює, що завдяки щасливому випадку всі виробники з якими вона співпрацює, дуже близькі їй за духом: всі активно волонтерять, допомагають військовим або ж хтось із засновників сам є захисником України, підтримують соціальні ініціативи.

«Ми намагалися створити тут таке місце, де панує домашня обстановка. Тут не просто звичайна крамниця. Вона відрізняється атмосферою. Весь товар тут не масовий, а робиться саме для покупця. І покупець це відчуває. У нас можна замовити саме собі хліб, такий який ти любиш. І ти відчуваєш тут причетність до спільноти, яка має багато спільного. Ми намагалися, щоб заходячи сюди, у людини всі погані думки випаровувалися, і вона була зайнята хоча б ці 15-20 хвилин дегустацією смачного продукту та спілкуванням, усмішками та гарним настроєм», - розповідає про головну свою місію наша героїня.

Відмінна риса цього магазину – тут покупці можуть спробувати все і моментально дати зворотний зв'язок, що дуже важливо і цінно для виробників. Виходячи з цих відгуків, крафтовики оцінюють, що вийшло, що потребує доопрацювання і головне - що хоче покупець. А ще, як це не дивно, але саме в період повномасштабної війни багато виробників змушені були швидше рухатися і розвиватися і за дуже короткий період часу багато хто наростив своє виробництво і сильно виріс у професійному плані.

Ірина Колебанова розповідає, що найскладнішим було у цей період окрім високої вартості електроенергії, знову напрацьовувати клієнтську базу. Адже основна цільова аудиторія – це молоді люди та сім'ї з маленькими дітьми, де батьки роблять ставку на натуральні продукти. З початком повномасштабного вторгнення більшість постійних покупців виїхала за межі Запоріжжя.

«Наново зараз доводиться проходити цей шлях, знайомити людей із крафтом, новим продуктом. Мені допомагає розуміння того, що ми відповідальні перед цими людьми, у яких взяли їхній товар. Ти маєш прийти, ти маєш продати. У мене є продавчиня, якій я маю заплатити зарплату. Дуже багато пов'язано на відповідальності, але цінна і взаємопідтримка з нашими покупцями. Днями внаслідок вибухів у нас вікна та двері повилітали і так іноді хочеться сховатись під ковдру і не бачити цього всього. Але варто прийти на роботу, а тобі покупці щось розповідають, діляться своїми переживаннями і до вечора ти вже відходиш і цілком нормально почуваєшся», - під кінець розмови зізнається Ірина.