Запорізький підприємець Андрій Децюра цього року відкрив льодову арену у Запоріжжі на місці колишнього футбольного стадіону у покинутому парку Пушкіна. Ковзанка працює, як на комерційних умовах, для гостей та мешканців міста, так і є безкоштовною тренувальною базою для вихованців відділення ДЮСШ з хокею з шайбою. Бізнесмен-інвестор проєкту сам присвятив більшу частину свого життя хокею. Ми розпитали у Андрія Децюри, чому, долаючи безліч складнощів, він не відмовився від своєї мрії під час війни, чи є майбутнє у хокею в Запоріжжі і чи реально відбити інвестиції, вкладені в будівництво льодової арени.
Як оббиваючи пороги посадовців, втратити іноземного інвестора, взяти кредит та продовжити йти до своєї мети
Андрій Децюра є власником приватної фірми «Лібра Лайн», яка спеціалізується з продажу комп'ютерної та офісної техніки, а також сервісного обслуговування. Однак головна його пристрасть з юнацького віку – хокей. Він сам довгий час був воротарем хокейної команди, згодом водив дочок на хокей, допомагав місцевій ДЮСШ, очолив профільну громадську організацію.
Андрій розповідає, що довгий час виношував ідею з будівництвом льодової арени, насамперед, саме у вигляді бази для тренувань маленьких хокеїстів. Він витратив п'ять років свого життя, щоб реалізувати цю мрію.
Початковий варіант проекту передбачав будівництво поряд з ареною на місці покинутого футбольного стадіону на пустирі також зали для тренувань, хостелу для спортсменів та спортивно-оздоровчого центру. Інвестором проєкту виступав німецький партнер підприємця, але старт оформлення всіх документів та дозволів якраз припав на пік пандемії коронавірусу, а потім бізнес зіткнувся з несподіваними численними бюрократичними складнощами та перешкодами від різних державних та міських структур на різних етапах. Саме тоді іноземний інвестор сказав, що не хоче вкладати гроші у цей проєкт, тому що щиро не розуміє, чому все так складно працює. Сам Децюра недовго думаючи, вирішив, що можна мінімізувати витрати і поки що забути про спортивний центр і готель та побудувати саму льодову арену з роздягальнями для спортсменів, кафе, трибунами. Усі подальші роботи він фінансував за власні кошти, а коли вони вичерпалися – взяв кредит.
Посадовці, до яких підприємець ходив і розповідав про розвиток хокею, дивилися на нього як на божевільного та не розуміли, як на цьому можна заробити. Журналісти дошкуляли питанням, що насправді він збирається будувати на орендованій земельній ділянці, бо відповіді про криту льодову ковзанку зі штучним льодом, здавалися малоймовірними, враховуючи практику, як у Запоріжжі комерсанти можуть легким змахом руки реконструювати підземний туалет у багатоповерхове скляне офісне приміщення у міському парку.
«Сама арена була збудована за півроку. Але я й уявити не міг, що п'ять років у мене піде на ходіння по кабінетах, опір системі. Мені було так не по собі від того, що є ось такий добрий соціальний проєкт для міста, для дітей, зрештою зі стадіону знову зробити стадіон, а це виявилося нікому не цікаво. Я заходив у кабінет, мені начебто посміхалися і були раді, але насправді я стикався з багатьма проблемами та складнощами. Я нічого більше не просив, як не заважати. Мені здається мені вдалося досягти результату, тому що я дуже сильно цього хотів», - впевнений Децюра.
Після всіх складнощів та отримання погоджень станом на січень 2022 року об'єкт майже готовий був до експлуатації.
«За умовами контракту, 25 лютого 2022 року мали заїхати підрядники заливати лід, а на 5 березня ми планували офіційне відкриття. Але наші погані сусіди мали зовсім інші плани. Все було вимушено заморожене. Ми направили всі зусилля на те, щоб вивезти вихованців ДЮСШ у безпечніше місце – три автобуси відправили до Чехії, Угорщини. Наші діти через війну виявилися розкиданими по всьому світу. Я, як і багато хто, з головою пішов у волонтерство – ми допомагали армії, військовим госпіталям, нашим лікарням, у кого які потреби були, намагалися закривати», - згадує наш герой.
Підприємець при цьому звертає увагу, що сам об'єкт також вимагав підтримки – повітряна конструкція купола потребує постійної роботи вітродуйок. У періоди блекаутів доводилося заливати по 30-40 літрів дизеля задля забезпечення роботи генераторів. Величезні фінансові витрати йшли на забезпечення арени, яка простоювала.
«У жовтні минулого року я вирішив, що ми запускатимемося. Для цього провів переговори зі школою, ми обговорили скільки дітей є, який буде графік занять. А потім почалися саме ці масовані обстріли житлових будинків. Багатьом було страшно, настрій у всіх впав, половина дітей із батьками роз'їхалися. Я знову поринув у допомогу, але на подальше утримання цього об'єкта просто не залишалося вже жодних ресурсів. Банк мені вкотре відмовив і в якийсь момент я зрозумів, що дороги назад немає. Я або піду ва-банк зараз, або забуду про арену назавжди», - згадує Андрій.
Разом із друзями-хокеїстами та однодумцями вони самотужки заливали лід, жили під наметом практично 24/7, щоб підготувати все до роботи. І вже з середини листопада 2023 року – відчинили свої двері у тестовому режимі, як для гостей, так і для дітей та підлітків, які хочуть займатися хокеєм.