Український багатофункціональний розвідувальний безпілотник “Лелека-100” літає швидко, здатен піднятись на висоту понад півтора кілометра та залетіти в глибокий тил противника. При цьому “повітряний розвідник” оснащений хорошою камерою, що дозволяє виявляти ворожу техніку, особовий склад та укріплення. Все, що бачить “Лелека”, передається іншим підрозділам, зокрема артилерії, яка потім наносить точні удари.
Аеророзвідники 108 бригади ТрО проходили навчання та вміють вправно керувати різними “пташками”. Бійці кажуть, попри бойовий досвід, постійно треба опановувати нові знання. Адже ворог не стоїть на місці і аби його перемогти, треба вчитися.
“Постійна гонка, хто кого. У росіян є “Орлан”, у нас - “Лелека”. Це наш аналог. Обидва мають переваги і недоліки”, - говорять аеророзвідники.
Збірка та підготовка до злету БПЛА “Лелека-100” займає лише кілька хвилин. Разом з бійцями прямуємо на позиції, звідки “птах” вирушить у розвідку. “Очами” в небі цього разу керує 25-річний боєць на позивний “Фокс”. До повномасштабного вторгнення він 10 років займався авіамоделюванням.
“Збирав, літав, брав участь у змаганнях. Літачки - це моє”, - каже він і додає, що прийшов до військкомату і сказав, що має досвід та знає, як працювати на коптерах та дронах-літаках. На фронті він охоче ділиться своїми знаннями з побратимами.
Командир взводу аеророзвідки на позивний “Купол” наголошує, що робота аеророзвідки дуже важлива.
“Наш кістяк - всі з піхоти. Ми розуміємо, як ніхто, наскільки “пташки” важливі. Вони дозволяють вести розвідку, бачити, що відбувається в тилу ворога, коригувати вогонь, наносити удари”, - розповів 32-річний боєць.
Він брав участь в АТО, потім була “пауза”, під час якої займався національно-патріотичним вихованням (був заступником директора центру молоді та національно-патріотичного виховання у м. Дніпро), коли почалась повномасштабна війна, чоловік повернувся в стрій. Був командиром взводу піхоти, але на початку 2022 року під час бойового завдання підірвався на міні.
“Втратив ногу. Протезування робив в Києві. Ліва нога була спочатку розтрощена і її теж думали, що доведеться ампутувати. Але зібрали. Рік проходив лікування та реабілітацію, а потім повернувся знов до війська. Зрозумів, що ще можу бути корисним. Всі мої друзі на фронті, мені навіть кави ні з ким випити в Дніпрі. Тому я тут. Був в піхоті, а зараз - в аеророзвідці”, - говорить “Купол”.
Він зізнається, що опанувати нову військову професію було трошки важко, адже всьому доводилось вчитись швидко.
“Запускати “пташок” - це цікаво. Пілоти мотивовані. Всі люди на своїх місцях”, - каже.
Військовослужбовець 108 бригади ТрО на позивний “Ігнат” додає, що ворожий РЕБ працює постійно і “пташок” повертати з завдань іноді надскладно, майже неможливо. Проте, життя побратимів важливіші за будь-яких “пташок”.
Кожного дня ворог намагається прорвати оборону, але наші захисники відбивають атаки, у тому числі, і завдяки “очам” “Лелек”.