Антон Кучухідзе, голова Ukrainian Gambling Council, поділився з громадськістю та пресою власними роздумами стосовно того, чи може існувати азартний бізнес в умовах повномасштабної війни. Він наголосив, що загалом азартні ігри — це не щось нове для українського ринку. Різниця лише в тому, що до 2020 року вони працювали поза законом, а після легалізації просто вийшли з тіні.
Сьогодні в Україні на азартному ринку працює 17 юридичних осіб, серед яких безпосередньо казино, такі як 777 казино, букмекери, а також лотереї, хоча останні мають дещо інший статус. Гральні заклади надають послуги для громадян України на всій території (за винятком тимчасово окупованих територій), надають гравцям бонуси, проводять виплати тощо. Тобто загалом ситуація за більшістю параметрів така ж, як і в передвоєнний час.
На думку Кучухідзе, повторно забороняти азартні ігри в Україні просто немає сенсу. Гральний сектор від цього нікуди не зникне, а продовжить працювати в тіні, не сплачуючи податки та ліцензійні збори.
Голова Ukrainian Gambling Council також звернув увагу на резонансне останнім часом питання щодо лудоманії. Він зазначив:
«Впродовж одинадцяти років ринок азартних ігор в Україні фактично існував лише в нелегальній площині через законодавчу заборону. Однак проблема лудоманії існувала і в той час, хоча фактично не цікавила ані політиків, ані ЗМІ»
Кучухідзе стверджує, що якщо про проблему не говорили раніше, це не означає, що її не існувало. Так, в Україні проблема гральної залежності ніколи не була надто поширеною, якщо порівнювати з деякими іншими країнами, зокрема Австралією, Канадою чи Великою Британією. Однак вона все ж була присутня, а якихось дієвих засобів боротьби з нею де-факто не було.
Зараз же, як зазначає Антон Кучухідзе, в Україні працює Реєстр осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та участь в азартних іграх. Сьогодні у ньому містяться дані майже шести тисяч осіб, і Реєстр продовжує поповнюватися. Це хоча й не на 100%, але все ж доволі ефективний інструмент боротьби з лудоманією.
З іншого боку, Кучухідзе погоджується, що проблема лудоманії в ЗСУ існує і потребує вирішення. На його думку, оптимальний шлях для цього — внести зміни до чинного законодавства й надати змогу командирам військових частин подавати дані підлеглих для внесення їх до Реєстру лудоманів. Це справді може стати важливим кроком, адже самі ігрозалежні часто не визнають проблеми й не готові вносити свої дані до Реєстру. А їхні близькі, перебуваючи в інших регіонах, можуть навіть не здогадуватися, що у людини дійсно розвивається залежність.
Насамкінець Антон Кучухідзе наголосив, що сьогодні в Україні перш за все потрібно боротися з нелегальними азартними операторами. Адже саме вони становлять найбільшу загрозу для суспільства та, зокрема, ЗСУ.
