"Серед вас жиди є?": одесская туристка описала свои впечатления о поездке в Запорожье

Жительница Одессы Галина Черная вернулась из трехдневной поездки на Хортицу и описала свои впечатления о Запорожье. Об этом 061 стало известно со страницы в Фейсбук Галины. Мы посчитали ее рассказ интересным и решили опубликовать его целиком.

"Повернулась з триденної подорожі на Хортицю.
Саме перше враження було: "Вах!" Комплекс споруд на фоні плотини вразив. У мене навіть дихання перехопило.
Але потім почалась перевірка на міцність любові до України))
Коли ми змерзли та захотіли перекусити в корчмі, нас здивувала необхідність робити замовлення на холодній вулиці, а далі з папірцем, де від руки були записані оплачені страви,слід було заходити в саме приміщення. Якщо в процесі ви хотіли щось дозамовити, то звертатись слід було не до офіціантки, що була тут же біля стійки, а знову йти на холодну вулицю.

Далі пішли шукати древні святилища, які були десь тут поруч. Але шукали ми їх, не зважаючи на наявність карти та близьку відстань, години дві-три, бо ніде не було жодних вказівників. А поодинокі карти на стендах дублювали загальну схему заповідника, без вказівки де ж саме ви на цій схемі знаходитесь в даний момент. Хороша погода та красива природа дозволяли зберігати гарний настрій..

Але потім ми знайшли таки ці "святилища". І на одному з них нас чекала зустріч з "рідновіром"(таких "віруючих" СБУ має пачками пакувати), що зіпсувала мені настрій на багато годин вперед. Не встиг він розпливчасто підвести нас до пропозиції "екскурсії" по цим святилищам та основним поняттям "віри", як перебив сам себе питанням: "Серед вас жиди є?". Далі було багато "приємної" інформації і щодо Європи, і щодо майданів, і українського патріотизму, ну і, звісно ж, євреїв. Хлопці жорстко його тролили, багато хто весело сміявся, але сама ситуація, як на мене була жахливою і гарно ілюструвала, чому в України не все гаразд і з міжнародною репутацією і з туризмом.

Додало негативу першому дню і "закриття сезону" у велопрокаті та прогулочних екскурсійних катерів. Погода прекрасна, шеренгами стоять екскурсійні автобуси, а вони стомились і вирішили піти "зимувати". В результаті, багато наших планів так і лишились на папері в очікуванні літа. Доречі, "закриття сезону" настало і для біотуалетів, що не могло не відобразитись на стані кущів навколо них.

Потім ми поїхали в будиночок, який зняли. Житло варте окремого абзацу. За місяць ми перелопатили не один сайт у пошуках приміщення для оренди, але знайшли аж два варіанти. Ринку оренди там тупо немає, хазяїн будиночка, який ми в результаті зняли, здивувався, а чому, власне кажучи він там має бути? Це ж Запоріжжя, а не Одеса. І ось, обираючи аж поміж двох варіантів, ми опинились в красивому будиночку на березі Дніпра, але в повній жопі по відстані до Хортиці. В перший день ми добирались 3 автобусами і йшли пішки кілометри 2. Спроби домовитись за автобус, який би зранку нас вивозив, а ввечері забирав, очікувано завершились нічим. Тож наступні два дні нам довелось збагачувати місцеві таксі десь на 1000 грн щодня. І це при тому, що безпосередньо на острові досі живе кілька тисяч людей та наявна купа дачних та садівничих кооперативів - нікому з них не стало розуму здавати свій будинок в оренду туристам!!!

Теж саме з кафе і ресторанами. На острові довжиною в 12 км ми знайшли 2 місця де можна перекусити. Коли ми з Юлія Пучич, знаходячись біля траси в самому центрі острова, спробували знайти хоч щось їстівне, то натрапили лише на автобазу та кінний клуб. На питання, де тут найближче кафе, нам здивовано відповіли, що в радіусі кількох км нічого немає, "ЭТО ЖЕ ОСТРОВ!" Мою відповідь, сповнену відчаю та злісті: "ЦЕ ТУРИСТИЧНИЙ ОБ"ЄКТ!" вони просто не зрозуміли.

А тепер ПОЗИТИВ:
У них година їзди на коні з тренером, на спеціально обладнаному майданчику, коштує усього 150(!) грн. Не ходіння по колу, коли вас тримає під узди конюх, а самі повноцінні тренування, де вас навчать і швидкій їзді і стрибкам через перешкоди. Та вже лише заради цього туди варто їхати!

Також ми всі були глибоко вражені 4 суднами у майбутньому музеї судноплавства - це щось неймовірне! І повністю перевертає уявлення про морські таланти козаків, засвоєні ще в школі. А прекрасний екскурсовод дозволить вам створити нову яскраву та живу картинку минулого. Хоча самі місцеві та таксисти про цей музей практично не знають! Якби не гуглкарти, ми сюди не дістались би. Про відсутність табличок можна не повторюватись.

Виступ козаків - окремий привід приїхати на острів! Хоча і про нього ми дізнались, коли до нас особисто підійшов один з козаків, (поки ми стояли на вулиці в черзі на замовлення для корчми, хоч якась користь вийшла з цього стояння)) і розповів де і коли на них можна подивитись щодня і в безпосередній близькості до Музею. В інтернеті ми знайшли інформацію лише про Кінний театр, який дає дві вистави на тиждень на іншому кінці острова.

Поки ми знайомились з культурною стороною острова, наші хлопці знайшли чудове місце для скелелазання.
Тож ближче до кінця подорожі, позитивні враження таки переважили негатив від відсутності інфраструктури та наявності усіляких дегенератів.

А це значить, що ми обов"язково повернемось на Хортицю влітку та проведемо тут незабутній дитячий табір.
Дуже сподіваюсь, що нам також вдасться привезти з собою частинку одеського повітря та любові до комфорту і туристів, що зробить поштовх до покращення туристичної ситуації та відкриє очі самим запоріжцям на перлину, якою вони володіють.

P.S. Не туристичне. За ці три дні я з місцевими практично не переходила на російську. Зі мною або одразу говорили українською, або вільно переходили на неї, або просто спокійно реагували. Я була впевнена, що там ситуація з мовою як в Одесі, якщо не гірша.

P.P.S.Давно я не замовляла ресторані на центральному проспекті великого міста 2 страви на 100 грн, причому вони були такого розміру, що я їх просто не осилила. В Одесі за трохи меншу суму ти щось одне можеш замовити, а розміру порції зрадіє хіба твоя фігура. Так що в туристичних містах не без своїх мінусів))"