«Українська армія змінилася кардинально»: ветеран АТО Валерій Прозапас – про службу на Донбасі, власний бізнес та Петра Порошенка

Запорізький ветеран АТО та підприємець Валерій Прозапас розповів в інтерв’ю про масштабні зміни, які, на його думку, відбулися в українській армії за останні 5 років, та пояснив, чому вирішив підтримати на виборах діючого головнокомандувача.

– Валерію, розкажіть, коли почалася Ваша служба в зоні проведення антитерористичної операції?

–До 2010 року жив нібито у власній шкарлупі. Займався бізнесом – я 16 років працюю в будівельно-проектувальній фірмі. Все змінилося, коли в травні 2010-го в Запоріжжі встановили пам’ятник Сталіну. Слава богу, його незабаром підірвали. Це була ознака того, що місто заганяють в стойло. Потім з’явився «смотрящий» від Віктора Януковича. Дехто каже, що тепер важко працювати. Насправді тобі було по-справжньому важко.

У 2013 році я поїхав на Майдан.

Коли почалися воєнні дії, я вже був готовий до мобілізації. Наприкінці травня мені подзвонили з військомату. Так я спочатку потрапив у сектор М – у Державну прикордонну службу. В зоні АТО провів 6 місяців. На тих територіях не було сепаратизму, тому для їхнього захоплення були застосовані регулярні російські війська. Які до того вели обстріли нащих позицій та проводили диверсійні операції.

Валерій Прозапас (праворуч) разом з побратимом під час служби в АТО

– Сьогодні ви продовжуєте займатися бізнесом?

– Так, це звичайна будівельно-проектувальна фірма, яка працює з 2003 року – вже 16 років. За цей час ми побудували більше 200 об’єктів. Зводили інфраструктурні проекти, мережі зв'язку тощо. Після кризи, з 2011 року, коли частки держави в будівництві стало більше, ми почали брати участь у тендерах. У двох з восьми, якщо пощастить, виграємо, а потім поринаємо у цю тяганину стосунків з державою. Зокрема, ми збудували у Великій Білозерці перший і єдиний з запланованих у 2011 році на території області полігонів твердих побутових відходів. Провели реконструкцію будівлі обласної філармонії ім. Глінки.

Коли ти починаєш займатися будівництвом за бюджетний кошт, тобою починають цікавитися правоохоронні органи. Було відкрито декілька кримінальних проваджень, жодне з яких, ясна річ, не закінчилося вироком суду. У мене в офісі, місцезнаходження якого не змінюється всі ці роки, в рамках таких справ вже декілька разів проводили обшуки. Це стає приводом для політичних замовлень та брехливих публікацій у ЗМІ. У людей може скластися враження, що я займаюся бізнесом і сиджу на мільйонах грошей, але це неправда. Я – не мільйонер і ніколи не займався дерибаном бюджетних грошей. Моя будівельна фірма – це щоденна важка праця.

– Чи змінилася за ці роки, на вашу думку, якість української армії?

– Я бачив власними очима, як за ці 5 років змінювалася українська армія. Мені є з чим порівнювати. У 90-х роках строкова служба у спецназі, у 2014 – АТО. Після служби, маючи можливість змінити військово-облікову спеціальність, я навчався в університеті оборони України ім. Черняховского. Так я став офіцером оперативного запасу. Підтримуючи кваліфікацію, протягом 2016-2018 на зборах в різних бригадах та на військових полігонах я на власні очі бачив, як зростає міць українській армії.

Те, чого нам так не вистачало в 2014 році – екіпірування, техніки, розхідних матеріалів, обладнання – зараз все це є в повному обсязі. Ми переходимо на нові стандарти НАТО. Крім того, бачимо ментальні зміни з головах офіцерів старої школи, хоча це і дається непросто. У Генштабі, на керівних посадах у військових частинах тепер ми зустрічаємо молодих людей з реальним бойовим досвідом. Так, зміни не є швидкими, але модернізація війська і не може відбуватися миттєво.

Валерій Прозапас минулого року був учасником військового параду до Дня незалежності України

В армії мають бути можливості для постійного самовдосконалення військовослужбовця. Якщо такої можливості немає, це найгірше. Так от, у 2014-му у нас було лише власне бажання – ані можливостей, ані системи, ані структури. Швидкий термін, за який вдалося докорінно змінити ситуацію, я вважаю безперечним досягненням Верховного головнокомандувача і команди вищої ланки офіцерів. Українцям притаманно посипати голову попелом і знецінювати все, але сьогодні ми дійсно маємо армію, яка розвивається.

– Тим більше, що українське військо потрапило у десятку найсильніших у Європі.

–Це правда. Українська армія – одна з небагатьох, яка має такий реальний бойовий досвід. На жаль, зміни в армії зараз не підтримуються всім населенням, як це повинно бути. Серед українців можна почути про суцільну «зраду» в армії. Саме тому потрібно не мовчати, проводити зустрічі з громадськістю і з власного досвіду розповідати, наскільки все змінилося.

Валерій Прозапас одну з таких зустрічей з громадськістю провів вчора, 22 лютого. Ветеран АТО розповів про ті зміни в українській армії, які він побачив за останні 5 років. На зустріч прийшли військовослужбовці, волонтери, активні громадяни.

Тим паче, я би подивився, як армії країн, приміром, Балтії, Польщі чи Німеччини впоралися з такоюгібридною агресією. Я не думаю, що вони б одразу дали відсіч ворогам, які йдуть на твою землю, ховаються за дитячими садками і школами.

Українська армія змінилася кардинально. Тепер вона дає можливості для свідомих людей, які хочуть захищати рідну державу: навчатись, підтримувати фізичну форму, робити кар’єру, розвиватися. Дивно чути від людей, які десятки років працюють в українській політиці і нічого не захотіли змінювати, про дерибан в армії, про мародерів, про розкрадання. Такі люди свідомо працюють на стороні ворога.

– Як на розвиток армії, на вашу думку, вплинуть результати майбутніх виборів президента?

–На моє переконання, в цей момент не можна змінювати керівництво армії. Є ризик того, що під тиском Росії Україна з новим президентом зупинить свій розвиток або, навіть, почне рухатися назад. Поки кандидати кажуть про війну в Україні, не згадуючи імені Путіна, чинний президент у 2014 році взяв на себе відповідальність та витримав цей удар.

Світ змінився, світ перестав прислуховуватися до слабких. У 2014 році наша держава була на межі знищення. Ми не можемо за 5 років одразу стати сильними. Тому зараз ми маємо продовжити обраний шлях, вектор в НАТО. Для цього вийшов у публічний простір та офіційно заявив про підтримку президента Петра Порошенко. Інформацію про титанічну роботу потрібно доносити до людей, треба їх переконувати. Україна – це Європа, це вільна земля, яка не буде дивитися на портрет Путіна і будувати черговий «русский мир».

– Ви популярний блогер у Facebook. Минулого року підписники могли прочитати про те, як ви провели один день з президентом. Що найбільше запам’яталося?

– У 2014 році я почав спрямовувати всі свої емоції та стрес у Facebook і так вийшло, що людей стали цікавити мої дописи. З того дня я запам’ятаю особисте спілкування з Петром Порошенком. Він – дуже харизматична людина. Впевнений і спокійний, хоча і дуже втомлений. В ньому відчувається сила людини, яка переконана в своїй правоті. Це перше.

Друге, що запам’яталося – коли ми поїхали в зону проведення операції Об’єднаних сил. Президент хотів попасти на «нуль», на саму лінію зіткнення. Тоді це не сталося через сильний туман. А до цього під проходження служби в АТО я не раз бачив, як президент прилітав до різних місць проведення АТО. Це характеризує його, як рішучого Верховного головнокомандувача, який тримає руку на пульсі подій. Згадую, у 2014 році я бачив Петра Порошенка, який тоді привіз ліки для поранених, у Михайлівському соборі. Щоб було зрозуміло, це було 20 лютого, перед зіткненнями з «Беркутом». Вже тоді ризикував втратити все, але не боявся робити те, що повинен. Це добре характеризує нашого президента.

– Не ображаєтесь, коли Вас називають «порохоботом»?

– Ви знаєте, в той день я запитав президента те ж саме. Чи не ображає Петра Олексійовича, коли його називають «Порохом», а його прихильників – «порохоботами»? Він сказав, що прізвисько «Порох» йому подобається, бо звучить, як військовий позивний. В цьому його особливість. Наш головнокомандувач вміє перетворити чужий негатив у позитив. Спочатку «порохобот» звучало, як образа та приниження. А сьогодні, мені здається, це більше звучить, як петлюрівець, мазепинець тощо.

Я підтримую позицію і шлях, який пропонує діючий Верховний головнокомандувач і президент Петро Порошенко. Головна помилка нашого суспільства в тому, що люди очікують від президента вирішення тих питань, відповідальність за які давно передали на місця або Кабінету міністрів. Нагадаю, основні функції українського президента – це дипломатія і армія.З цим, я вважаю, Петро Порошенко впорався на відмінно.