Анатолій Куртєв: «Ми створили оборонні лінії, які вже простяглися на 100 кілометрів від Запоріжжя і заходять на територію інших областей»

 Два місяці Запоріжжя живе у воєнному ритмі. Зараз це прифронтове місто з усіма витікаючими. «Прильоти», гуманітарні коридори, переселенці, волонтерський рух. І головне – підготовка до оборони, яка не вщухає ні на день. Докладно про те, як живе місто у цих умовах, розказав секретар Запорізької міської ради, в.о. міського голови Анатолій Куртєв.

– Анатолію Валентиновичу, розкажіть, як місто підготувалося до зустрічі непрошених гостей. Чи можна назвати Запоріжжя міцним і відносно безпечним форпостом?

– Запоріжжя – це українське місто. Було, є і буде. Стратегічно важливе у багатьох смислах. Для ворога взяти Запоріжжя – це не просто захопити черговий обласний центр. Це значить зламати український бойовий дух. Ми цього не допустимо.

Тому з початку війни я багато разів наголошував, що місто має стати справжньою фортецею. І нам це вдалося. Задля перемоги України Запоріжжя працює злагоджено та системно. По-козацьки.

– Як саме?

– Козаки були надзвичайними воїнами. Вправно атакували і не забували про оборону. Взяти Січ завжди було непросто. Сучасне Запоріжжя теж можна вважати козацькою твердинею. Щоб завадити просуванню ворога, ми встановили по місту більше 6000 протитанкових їжаків та більше 5000 бетонних блоків. Більше 150 тисяч мішків з піском пішло на облаштування вуличних барикад та блок-постів. До «зустрічі гостей» ми підготовлені на всі сто.

– Яких заходів вжили на підступах до міста?

– Загалом ми створили більше 270 кілометрів фортифікаційних споруд. Для цього задіяли понад 10 000 людей і до 50 одиниць спецтехніки. Ми створили оборонні лінії, які вже простягаються на 100 кілометрів від Запоріжжя і заходять на територію інших областей. Зокрема у напрямку від правобережної частини міста ми викопали 40 кілометрів рвів у Дніпропетровській області. Також укріплюємося і у східній частині нашої області. 50 кілометрів укріплень у тому напрямку ми викопали на території Донецької та Дніпропетровської областей. Але ми, коли це робимо, не звертаємо увагу на те, яка це область – наша чи сусідня. У нас лише одна мета – створити надійну лінію оборони і захистити Запоріжжя. І тільки це головне, і тільки це має значення. А не те, на території якої області працює наша техніка. Взагалі, ми всі одна країна, і усі ми хочемо нашої перемоги та миру.

– І це цілком логічно. Розкажіть про територіальну оборону міста.

– Усе наше місто налаштоване рішуче та патріотично, усі готові захищати рідну землю. Також у нас є п’ять добровольчих формувань. Всі вони постійно інтенсивно тренуються. Запоріжжя у надійних та міцних руках.

– До міста їде багато вимушених переселенців. Скільки людей вже прийняли?

– Станом на учорашній вечір ми зустріли майже 115 з половиною тисяч переселенців. З них 31 814 – це діти. З гарячих точок прибуло більше 23 тисяч автомобілів.

– Яка допомога їм надається?

– Речі першої необхідності, одяг, засоби гігієни, продукти харчування. Якщо треба, надаємо первинну медичну допомогу та тимчасово розміщуємо людей в комунальних закладах міста. Цю роботу виконують працівники служби соцзахисту, педагоги. Це дійсно важко фізично і морально, тому до них підключаються ще й волонтери. Дякую всім, хто допомогає у цьому напрямку. У тому числі, величезна подяка нашим відважним медикам. Адже на їхніх плечах – порятунок не тільки поранених військових, а й цивільних громадян та дітей. В умовах повітряних тривог це складна задача, але вони справляються.

– Ви вже розповідали про те, що частина переселенців їде далі, а частина залишається у Запоріжжі. Чи є план дій щодо працевлаштування тих, хто залишився?

– Так, ми працюємо над програмою, яка допоможе залучити спеціалістів до комунального господарства, приватного сектору економіки або до медицинської та освітянської сфери. Робота знайдеться обов’язково. У цьому зацікавлені всі – і міська влада, і люди, що покинули домівки внаслідок бойових дій.

– Під час воєнного стану дуже важливо налаштувати комунікацію між населенням та владою. Як вирішили це питання?

– На базі запорізьких шкіл ми створили мережу Територіальних інформаційних центрів (ТІЦ). Це резервна система комунікації містян із керівництвом Запоріжжя та військовими на випадок надзвичайних ситуацій (наприклад, зникнення зв’язку).

Зараз у Запоріжжі 107 ТІЦів, які працюють щодня з 11 години ранку. Ця система має на меті підтримати кожного мешканця міста у разі інформаційної блокади чи гуманітарної катастрофи.

– Всіх українців дуже хвилює доля окупованих міст. Чи підготовлене Запоріжжя до найгірших сценаріїв?

– Звичайно. Ми постійно формуємо стратегічний запас продуктів та товарів. Ці резерви ми створюємо за рахунок коштів міського бюджету, за рахунок фінансової допомоги від соціально-відповідального бізнесу та з тієї гуманітарної допомоги, яку отримує наше місто. Ми дуже вдячні кожному, хто до цього долучається.

Також хочу підкреслити, що більша частина «гуманітарки», яку отримує Запоріжжя, йде на потреби внутрішньо переміщених осіб та незахищених верств населення (людей з інвалідністю, людей похилого віку, родин, які виховують дітей з інвалідністю, багатодітних родин, неповних родин з дітьми, громадян, які опинилися у складних життєвих обставинах). Інша ж частина гумдопомоги якраз і залучається для створення резервів. Для запобігання гуманітарної кризи ми системно працюємо та формуємо запас, який у разі блокади зможе протягом місяця забезпечувати 700 000 людей. Хоча я й вірю, що блокадний сценарій нам не загрожує, проте ми маємо бути готові до всього. А найголовніше у цьому питанні - це те, що нам вдалося зробити із Запоріжжя потужний тил для наших воїнів, які горою стоять за нашу землю на лінії фронту. Дякуємо нашим захисникам та захисницям за хоробрість, професіоналізм та незламний дух. Низький уклін їм за те, що Запоріжжя і досі залишається відносно безпечним та мирним українським містом.