«Немає нічого неможливого»: директор МБФ "Розвиток Нашого Міста" Віталій Сокол про допомогу ЗСУ, місцевий бізнес і проєкти для Запоріжжя

У Запоріжжі все більше людей долучаються до волонтерської діяльності і допомоги військовим. Нещодавно була створена благодійна організація "Міжнародний Благодійний Фонд "Розвиток Нашого Міста". Команда фонду за короткий період часу вже розвернула активну діяльність та допомагає закривати потреби військових частин, НГУ і навіть цілого штурмового батальйону у придбанні необхідного тактичного екіпірування, тепловізорів, генераторів, квадракоптерів і автомобілів. Ми розпитали у директора благодійного фонду Віталія Сокола про отримувачів допомоги, звітність перед донорами, проєкти для допомоги дітям з особливими потребами і ролі місцевого бізнеса під час війни

Як з’явився цей благодійний фонд «Розвиток нашого міста» і чому саме така назва?

Почну з того, що я займаюся професійною риболовлею. Спочатку це було просто захоплення, яке потім перейшло в більш постійний темп життя. У мене дуже багато друзів з риболовлі з України та далеко за її межами. З початком повномасштабної війни в Україні значна частина моїх товаришів пішла до лав ЗСУ, місцеву самооборону. В загальних наших чатах з’явилася прохання про допомогу. Спочатку це було так: є кошти – перерахували на картку або ж купили і передали все в руки. Потім з’явилася думка, а чому б не спробувати поставити все це на офіційні рейки. І вже 12 травня ми зареєстрували благодійний фонд.

Чому така назва? Коріння йде від того, чим я займаюсь вже п’ять років – це керуюча компанія. Ми обслуговуємо багатоквартирні будинки у місті Запоріжжі. У мене давно вже є така мрія зробити у Запоріжжі свій Лісабон. Там доглянуті, яскраві будиночки, багато кольорів і приємна затишна атмосфера. Вже давно були думки зробити револьверний фонд або ж якусь таку історію, щоб за допомогою залучених коштів відновлювати спочатку ті будинки, які ми обслуговуємо, а в подальшому усі інші. Звідси і ця назва «Розвиток нашого міста».

Розкажіть, про напрямки допомоги благодійного фонд та його отримувачів?

Фонд з’явився трішки більше місяця. Зараз наше основне зусилля направлене на допомогу ЗСУ. Ми отримуємо звернення підрозділів, здебільш тих, що дислокуються переважно на запорізькому напрямку. Ми співпрацюємо з окремим полком спецпризначенців, який сформувався як раз 24 лютого. Вони надають нам запити з нагальними потребами, які ми відпрацюємо і створюємо проєкт для збору коштів, проводимо закупівлю і передаємо підрозділам. За місяць з гаком робили дві передачі одній з частин НГУ з тепловізорами, розгрузками, формою та іншими речами. Також допомагали військовим формою, взуттям, коліматорними прицілами. Зараз збираємо кошти на придбання автівок. У них там був один автомобіль, що трошки постраждав і вони нас попросили організувати мікроавтобус для поранених та пікап, щоб можна було оперативно виконувати свої завдання.

Зрозуміло, що є велика потреба в автівках. А з якими ще запитами звертаються найчастіше?

Найбільше потрібні тепловізори, квадракоптери на них надходить більшість запитів. Тепловізор, будемо казати, це така річ одноразова. Ось є у підрозділі їх один чи два і його вистачить надовго, чого не скажеш про авто. Машини, на жаль, живуть до першого влучання. Воно може бути потужнимі таким, що після взагалі нічого не залишається.Може бути якесь влучання поруч, що уламок перебиває електроніку і вона так і залишається в тих полях. Автівки, вони як витратний матеріал. На них є дуже багато запитів регулярно. Квадракоптери дуже потрібні для розвідки, а також є дрони-камікадзе, які також постійно потрібні і чим більше, тим найкраще.

Розкажіть, як технічно працюють ці збори. Ось надходить вам, наприклад, запит на тепловізор. Як ви розумієте, скільки часу потрібно аби назбирати кошти та чи вдасться взагалі їх назбирати…

Перші запити ми закривали не стільки опираючись на збір коштів, скільки на свої власні можливості. Просто докладали свої кошти, просили у друзів, щоб задовільняти потреби. Зараз ми намагаємося налагодити цю технічну процедуру. По-перше, ми фільтруємо запити. Іноді отримуємо листи де дуже багато позицій і потрібно 5 чи 10 таких Притул, щоб це все закрити і на жаль, таких можливостей поки немає. Свої сили ми зосередили на оптиці, тепловізорах, дронах, автівках та іншому спорядженні. Ми запустили сайт, у нас є сторінки в соцмережах і не тільки звичайні громадяни це моніторять, але і військові також шукають можливості. Будемо чесними – держава не може закрити усі потреби і тому військові самі шукають волонтерів, які їм можуть допомогти. Нещодавно ми отримали запит на 9 листах на забезпечення цілого штурмового батальйону. Це 545 чоловік і це виклик для нас і ми будемо намагатися зібрати кошти на комплекти форми, взуття та спорядження. Я не знаю, скільки потрібно коштів на одного бійця по нормам держави, а якісь там вони є напевно. Якщо скласти до купи усе необхідне по ринковим цінам, то на одного бійця необхідно близько 3 тисяч доларів. Зрозуміло, що держава не може це все покрити. І якщо це військова форма, то це один комплект, а коли ти знаходишся в окопі 2-3 тижня, то ти маєш переодягатися і не завжди є можливість прати ці речі. Те ж саме про взуття. Ми такого ще ніколи не робили, але це наша мета допомогти цим хлопцям і я вважаю, що немає нічого неможливого. Впевнений, що час, коли ми будемо збирати на байрактари теж близький.

Скажіть, а хто допомогає з тим, щоби перегнати автівки з-за кордону чи закупити якесь обладнання та ввести його сюди. Ви ж не самі це робите?

У нас є свої хлопці-водії, що можуть це робити. Звичайно, що з-за кордону самостійно ми не можемо щось приганяти, бо діють обмеження на виїзд. Тому, коли є що переганяти, то ми робимо це з Західної України. Через тих же знайомих та друзів-рибаків, що живуть в Угорщині. Коли авто потрібно швидко, то ми шукаємо її тут в Україні по помірним цінам, доводимо до розуму – фарбуємо чи ще щось і відправляємо. Усі автомобілі ретельно перевіряються, щоб вони мали задовільний технічний стан та були на ходу.

Не менше, ніж захисників в Україні, зараз діє волонтерів. І це насправді класна тенденція, бо в кожного з нас на війні рідні, друзі, близькі і їм потрібна допомога. Але коли ми кажемо не про якогось одного волонтера, якого ми знаємо, а про цілі благодійні фонди, то тут постає питання довіри суспільства. Як людям зрозуміти, що фонд є надійним і кошти підуть до тих, хто цього насправді потребує?

Це взагалі цікаве питання, бо недовіри у нашому суспільстві багато і до влади, і до фондів як таких. Людям потрібно зрозуміти, що зараз практично з’являється з нуля ринок благодійних фондів в нашій країні і це лише початок. Довіра суспільства - це коли тобі треба наступного понеділка, а вони тобі дають сьогодні. Як з народним байрактаром. Коли є ім‘я або медійність це робити простіше. В нашому випадку ім‘я ми собі робимо справами, а звітність публікуємо на нашому сайті. Та трішечки в соцмережах. Для більшого розуміння щодо звітності фондів та їх діяльності потрібне розуміння того, як реєструється та працює фонд і тоді будь-які здогадки дуже скоро розвіються.

По-перше, щоб зареєструвати благодійний фонд потрібно зібрати цілу купу документів, пройти верифікацію у державних установах, відкрити офіційний розрахунковий рахунок. Для того, аби відкрити лише рахунок БФ, треба надати до банку перелік документів більший ніж, до візового центру Ізраїлю. Щоб створити платіж з фонду - теж саме. Ти просто не перерахуєш гроші як в звичайному підприємстві. Окрім цього, обов’язковою є звітність згідно законодавства до ДФС. Щось не так і в мить злетиш з неприбутковості. А вишенькою на тістечці є аудити донорів, які надають кошти. Раз на півроку обов‘язково. Ця перевірка дасть фору інквізиції на сотню років вперед.

Що зараз може зробити місцевий бізнес на підтримку захисників? Чому важливо долучатися до волонтерського руху?

Я виріс у Запоріжжі і все своє життя провів тут. Разом з командою ми працювали та сподіваємося будемо працювати в майбутньому над реконструкцією та ремонтами багатоквартирних будинків, закладів та споруд. Зараз як ніколи усі наші захисники потребують допомоги. Місцевий бізнес, а особливо якщо це стосується малих та середніх підприємств знаходяться в складних обставинах, але нам потрібно акумулювати зусилля, бо ми усі бачимо, що відбувається у Запорізькій області. Я насправді рад, коли бачу що запорізькі підприємці долучаються до доставки гуманітарної допомоги,вирішують питання розміщенням переселенців, надають фінансову підтримку тим, хто цього потребує.Можливо, і є певна втома, але зараз не час зупинятися, адже будь-яка допомога і кожна гривня важлива для захисту нашої держави і це вклад у наше спільне майбутнє.

На вашому офіційному сайті в числі партнерів вказана організація KOLO та департамент охорони здоров’я. Яка співпраця є з цими організаціями?

Потрібно зрозуміти, що поодинці робити добрі справи дуже важко. Вчора нам надійшов запит на тепловізори, а ми їх купити не можемо. Бо їх нема ніде - Україна пуста, Польща пуста, Чехія пуста. Замовляти партію в Нідерландах не вистачає донатів і власних фінансів. Звернулись до фонду KOLO. Вони нас фактично врятували з цим запитом. Дуже швидко. За що їм велика подяка і уклін.Ця організація об’єднала переважно українських IT експертів, що борються на технологічному фронті. Їх основна спеціалізація - допомогти армії отримати необхідне обладнання.

Що стосується департаменту охорони здоров’я, то у нас є домовленості зіструктурним підрозділом, а саме центром ПМСД №9. Ми підписали з ними Меморандум про співпрацю і ця історія тільки розпочинається. Коротко можу сказати, що ми плануємо на базі цього центру відкрити кабінет з надання безкоштовної психологічної допомоги. Під час війни дуже багато людей, як внутрішньо переміщених осіб, так і місцевих мешканців переживають біль втрати, тривожність, певні страхи. Важливо надати підтримку цим людям. Більш того, ми хочемо відкрити також центр з надання допомоги усім тим, хто постраждав від сексуального насильства через російську окупацію. Потерпілі від зґвалтування або домагань переживають негативні емоції не один рік і нам потрібно підставити їм надійне плече підтримки. Орієнтовний термін реалізації - серпень вересень

Ви вже думали над тим, що зробити в першу чергу після перемоги?

Продовжу працювати. Бо під час війни одні потреби, після перемоги - інші. Якщо про короткочасні плани, то поїду на тиждень на улюблений турнір зі спортивниої ловлі риби IRON FISH, звісно, якщо він відновить свої змагання. Щороку ми разом з товаришами приймали участьу цьому турнірі Цього разу через війну ми були позбавлені такої можливості. Хотілося би знову зібратися разом, відсвяткувати перемогу і долучитися до нашої улюбленої справи.

А якщо казати про більш широкі плани, то у нас є бажання відкрити у Запоріжжіцентр розвитку для дітей з аутизмом. Таких центрів по всій Україні лише один чи два, хоча це дуже серйозна проблема. Дітлахам з особливими потребами потрібна підтримка кваліфікованих спеціалістів- реабілітологів, психологів, вихователів. Знаю, що батькам цих дітей важко сам на сам з усіма проблемами, а дітям потрібна соціалізація, розвиток і місце, де вони б почувалися б в безпеці.