Це місто ворожа армія називає "злой город" бо не може його захопити вже понад рік, а для нас Гуляйполе - це батьківщина Нестора Махна та незламне українське містечко. Внаслідок щоденних обстрілів в Гуляйполі кожна будівля має "шрами", а з понад 19 тисяч населення, тут залишилось - від сили 10 відсотків. Правоохоронці, які працюють в місті, говорять, люди то їдуть, то повертаються. Тож, точну цифру назвати неможливо.
Як живуть люди - бачили кореспонденти 061.
"З 2 березня 2022 року в місті немає світла, води, газу. Воду нам привозять рятувальники, місцева влада дала буржуйку та дрова, продукти - волонтери, генератор нам також дали, але ж на бензин складаємось самі, газ для приготування їжі також купуємо, бо на воді ж не працює нічого. Як тільки почалась війна ми тут, в підвалі живемо", - говорить мешканка Гуляйполя Любов Жовніренко.
Пані Люба та ще четверо мешканців живуть в підвалі 5-поверхового житлового будинку. Люди кажуть, що раніше навіть не знали один одного, а нині - не просто сусіди, а й мешкають під одним дахом. Вона згадує дні, коли росіяни дуже жорстоко обстріляли Гуляйполе та зізнається, що не так давно під один з обстрілів потрапила і сама.
Жінка розповідає, що зранку вийшла в місто, хотіла собак нагодувати, але ж раптом ворог почав "накривати" житлові квартали з "Градів".
"Їхала на велосипеді… Впала на землю, цілувала її. Ще навіть не відійшла від пережитого шоку", - згадує вона.
В підвалі люди облаштували свій побут, щоправда замість ванни - таз, замість телевізора - радіо, з нього і новини дізнаються.
Попри життя під обстрілами, люди намагаються не сидіти без діла, навіть ліплять вареники.
За кухню в день нашого приїзду "відповідала" Ніна Власенко.
"Пиріжки люблю робити, чебуреки, біляші. Буде перемога і будемо пекти всім… зараз часу багато, щось робити треба, от ліплю, ну не на кроваті ж лежати", - каже вона, ні на мить не відволікаючись від роботи.
Вона все життя працювала прибиральницею, трошки на ринку "секонд хендом" торгувала. Їй 57 років, під час війни жінка втратила чоловіка - помер 6 лютого. Ніна говорить, що жили удвох з чоловіком, потім хату обстріляли і перебрались і підвал.
Поховала свого чоловіка і 67-річна пані Августина. Її Іван помер дуже раптово, серце не витримало.
"Не можу звикнути, що я сама, що чоловіка немає…. Діти гукають у Запоріжжя, але не хочу, тут мені спокійніше", - зізнається жінка.
"З травня до кінця серпня були у Запоріжжі, тут дуже сильно бомбили. Потім повернулись в Гуляйполе, бо там чужі люди, все чуже… дома краще", - підтримує сусідку по підвалу Ніна.
В сусідній багатоповерхівці також є підвал і там живуть троє людей: подружжя пенсіонерів та жінка, що приїхала з Донецької області. Останню - звати Валентина, вона дуже неохоче спілкувалась з журналістами. Розповіла лише, що приїхала доглядати за хворою мамою. Після її смерті, повертатись жінці було нікуди - окупанти залишили її без домівки. Тож, ховається тепер від обстрілів в підвалі.
Люди чекають на перемогу. Говорять, що попри рік життя під обстрілами, віру не втратили. Єдине чого хочуть, аби вона настала якомога швидше.
Тільки за минулу добу внаслідок ворожих обстрілів загинув 63-річний житель Гуляйполя, ще вдоє місцевих мешканців отримали осколкові поранення.
