Сексуальне насильство під час війни: що робити і де шукати допомогу, чого не варто казати жертвам СНПК

В умовах війни один із найстрашніших злочинів є сексуальне насильство. Зазвичай про таке не хочеться думати. Здається, що цього не трапиться ні з тобою, ні з твоїми близькими. Але, коли у країні триває війна, не просто краще, а необхідно знати, як діяти в подібних ситуаціях, аби бути готовим до всього.

Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК) — це зґвалтування та будь-який інший напад чи дії сексуального характеру вчинені проти жінок, чоловіків та дітей, а також дії, що безпосередньо чи опосередковано пов’язані з конфліктом.

В умовах окупації немає поняття добровільної згоди. Це фізичний та психологічний примус, сексуальна експлуатація з шантажем: щоб не вбили, щоб отримати їжу чи ліки.

До СНПК відносять:

• зґвалтування;
• сексуальне рабство;
• примус до проституції;
• примусову вагітність або примусовий аборт;
• примусову стерилізацію;
• примусовий шлюб;
• примусове спостереження за статевим актом інших людей;
• примусове оголення;
• нанесення фізичної шкоди статевим органам;
• будь-які інші форми сексуального насильства вчинені щодо жінок, чоловіків, дівчат або хлопців, які безпосередньо чи опосередковано пов’язані з конфліктом.

Сотні років сексуальне насильство неминуче супроводжувало усі війни. У такий спосіб переможці демонстрували свою силу та владу над переможеними.

Найбільшого розголосу здобули такі задокументовані випадки СНПК:

• масові зґвалтування німкень військами союзників під час Другої світової війни;
• зґвалтування афганок під час Афганських війн;
• Фочанська етнічна чистка під час Боснійської війни;
• геноцид у Руанді;
• сексуальне насильство під час російсько-української війни.

В умовах окупації може бути обмежений доступ до медичної допомоги, проте, за першої можливості звернутися до лікаря, це обов'язково слід зробити, незалежно від того, який проміжок часу минув.

Спеціалісти проєкту GIDNA від фонду Future for Ukraine наводять кілька рекомендацій щодо дій, які необхідно виконати, якщо ви або близька вам людина стали жертвами сексуального насильства.

Що робити, якщо ви стали жертвою СНПК?

• промийте рани, тріщини, слизові оболонки чистою водою;
• знайдіть безпечне місце, де ви зможете відпочити та заспокоїтися;
• не звинувачуйте себе в тому, що сталося, ви не винні та маєте право на підтримку і допомогу;
• якщо маєте телефон та інтернет спробуйте зв'язатися з компетентними особами;
• спробуйте знайти людину, якій довіряєте та можете розповісти про те що сталося.
• за можливості зверніться по медичну допомогу;
• можливо знадобиться використання засобів екстреної контрацепції;
• здайте аналізи на інфекції, що передаються статевим шляхом (гонорея, хламідіоз, мікоплазмоз, трихомоніаз, сифіліс, ВІЛ, гепатити В та С);
• якщо вдалося звернутися до лікаря протягом перших 72-х годин, потрібно провести постконтактну профілактику ВІЛ-інфекції антиретровірусною терапією;
• розглянути потребу в застосуванні антибактеріальної профілактики або терапії;
• через 3 місяці повторно здати аналізи на ВІЛ, гепатити В та С, сифіліс.

Як спілкуватися з особою, яка постраждала від СНПК?

• Будьте спокійними та дозвольте постраждалій особі поговорити з вами.
• Запитайте, як ви можете допомогти, запропонуйте воду, комфортне місце, де можна посидіти, паперову хустинку тощо.
• Запитайте людину, де їй було б найкомфортніше говорити з вами.
• Не ігноруйте та не будьте занадто нав'язливими, пропонуючи допомогу, не ставте питання «Чому?», залиште розслідування події компетентним органам.
• Зберігайте конфіденційність усієї інформації. Перш ніж звертатися за допомогою до компетентних осіб, попросіть дозволу.
• Намагайтеся втішити постраждалу і підкреслюйте, що вона не винна у тому, що трапилося з нею.
• Постраждалі можуть звинувачувати себе. Нагадайте, можливо, навіть більше одного разу, що жінка в цьому не винна.
• Нічого не занотовуйте, не фотографуйте постраждалу особу, не записуйте розмову і не інформуйте інших без дозволу.
• Не припускайте, що в пережитому «немає нічого страшного».
• Не сумнівайтеся у тому, що вам розповідають, і не заперечуйте цього.

Як поводити себе при спілкуванні з особою, яка постраждала від СНПК?

• Постраждалим важко ділитися своєю історією. Вони можуть відчувати сором, побоюватися, що їм не повірять або боятися, що їх звинуватять. Ваша роль — слухати без суджень.
• Поважайте право постраждалої особи самостійно ухвалювати рішення.
• Запевніть, що немає необхідності ухвалювати рішення, щодо передання інформації компетентним особам негайно і, що у подальшому можна передумати стосовно цього.
• Попросіть постраждалу особу знайти когось, кому вона довіряє, щоб звернутися до цієї людини за підтримкою.
• Запропонуйте постраждалій особі доступ до телефону або іншого засобу зв'язку, якщо ви відчуваєте, що це безпечно, щоб вона могла зв'язатися з людиною, якій довіряє.

Чого робити НЕ треба:

• не надавайте неправдиву інформацію, неправдиві обіцянки і не перебільшуйте свої можливості у допомозі;
• не пропонуйте особистих порад чи думок щодо найкращого способу дій;
• не вважайте, що ви знаєте чого хоче чи потребує або, що є найкращим для постраждалої особи;
• не дискримінуйте за будь-якою ознакою, наприклад, статтю, расою, сексуальною орієнтацією тощо;
• уникайте фізичних дотиків для заспокоєння, оскільки неможливо передбачити, як постраждалі сприйматимуть дотик.

Які фрази ВАРТО використовувати в розмові з постраждалою особою:

• Ти не одна.
• Я піклуюся про тебе.
• Я тут, щоб вислухати або допомогти, чим зможу.
• Мені шкода, що це сталося.
• Це не повинно було статися з тобою.
• Це не твоя провина.
• Ти не зробила нічого, щоб це заслужити.
• Я вірю тобі.
• Треба мати багато мужності, щоб розповісти мені про це.

Куди телефонувати у разі СНПК?

Національна поліція України — 102 або 0 800 500 202 (кол-центр поліції).

Урядова гаряча лінія — 1547.

Національна лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації — 116 123 або 0 800 500 335.

Цілодобові безкоштовні телефони довіри — 1500 зі стаціонарного телефону або 044 272 15 00, з мобільного.

Проєкт GIDNA надає безоплатну психологічну домогу жінкам, які пережили сексуальне насильство від російських військових

За останніми даними Офісу Генерального прокурора України зафіксовано 252 випадки фактів СНПК.

Проте реальна кількість постраждалих є значно вищою. Адже ще й досі залишаються окупованими значні території нашої країни, на яких можуть перебувати постраждалі від СНПК.

Крім того, жінки можуть боятися або соромитися звертатися по допомогу, звинувачуючи себе в тому, що сталося.

Своєчасне НЕ звернення по кваліфіковану допомогу може призвести до таких наслідків:

• комплексний ПТСР;
• депресія;
• емоційне виснаження і відчуття безвиході;
• соціальна відстороненість;
• інші розлади;
• підвищений ризик самогубства;
• заподіяння шкоди собі.

Найголовніше зараз — достукатися до свідомості українських жінок, аби вони не боялися звертатися по допомогу.

Щоб зарадити цій проблемі та підтримати кожну українку, яка зазнала сексуального насилля з боку російських загарбників чи стала його свідком, фонд Future for Ukraine запустив благодійний проєкт анонімної психологічної допомоги під назвою GIDNA.

Наразі у проєкті працюють 11 кваліфікованих психотерапевток, які мають досвід роботи саме з травмою насильства та пройшли спеціальне навчання у психологині з Ізраїльської коаліції травми (Israel Trauma Coalition) Рут Дорум.

Звернутися за психологічною підтримкою до проєкту GIDNA можна, заповнивши анкету на сайті, або за телефоном +38 (050) 909-88-81 з понеділка по п’ятницю з 10:00 до 19:00.

У межах проєкту кожна жінка отримує 10 безоплатних онлайн-сесій із кваліфікованим психотерапевтом.

Ми розуміємо, що зробити перший крок в терапію коштує неймовірних зусиль. Тому хочемо донести жінкам, що GIDNA — це, передусім, повага та розуміння вашого вразливого стану. Наша головна мета — повернути жінкам самоцінність, розуміння, що ви керуєте своїм життям.