“Хочемо, аби ми не зникли”: історія запорізької районної газети “Трудова слава”

Районна газета “Трудова слава” до повномасштабного вторгнення виходила двічі на тиждень на чотирьох і шести сторінках та розповсюджувалася (за передплатою) серед мешканців Оріхова та прилеглих сіл.

24 лютого 2022 року редакція мала працювати над суботнім випуском, який на той момент вже був майже готовий. Але події розгорталися дуже стрімко, інформація змінювалась настільки швидко, що номер довелось переробляти двічі. Газета на той момент друкувалась у Більмаці (нині окупований). 26 лютого 2022 року вийшов останній номер «Трудової слави». 

“Газету отримали в Оріхові, а от в селах - це 5 громад (Оріхівська, Преображенська, Таврійська, Комишуваська, Малотокмачанська) - чомусь ні. “Укрпошта” не змогла її доставити”, - розповідає редакторка Світлана Карпенко.

Вона очолює газету з 2012 року. З нею ми зустрілися у Запоріжжі. Говорили про перезавантаження і "друге життя".

Тираж газети до війни був 1600 екземплярів. Останні 10 років вона існувала за гроші, які редакція самостійно заробляла (реклама, передплата, інформаційні послуги. “Трудова слава” мала свого читача - це люди середнього і старшого віку. Редакція добре розуміла запит читача. В газеті працювало семеро людей, з яких троє - журналісти, але через війну всі вимушені були виїхати.

“Я виїхала в квітні 2022 року. Ми жили в районі, який знають, як “Черемушки”. За 5 км від нас - село Нестерянка, яке окуповане. Ми чули автоматні черги, заходили диверсійні групи. Ми майже не спали, бо як тільки-но оголошувалась тривога, йшли в підвал. Бігли. Так швидко я не бігала, здається, ніколи. Потім в місті пропало світло, вода… Страшно було, коли поруч постійно вибухає та розривається. Люди виїжджали кожен день. Особисто для мене найбільший страх був, що нас окупують. Жити під обстрілами - це одне, а зовсім інше - в окупації. Це найбільший страх”, - розповідає жінка. 

Вона особисто та люди, з якими ховалась в підвалі від обстрілів, сподівались, що цей жах скоро скінчиться, мовляв будуть перемовини. Та коли ворог почав гатити по прифронтовому Оріхову з авіації, надії згасли. Світлана виїхала до Запоріжжя. 

“Ми не могли видавати газету, бо не було розуміння чи отримують її люди. Намагались перейти в онлайн формат. Проходили курси, навчались”, - говорить співрозмовниця, ледь стримуючи сльози. 

Думки про відновлення випуску газети у неї з'явилися, коли ЗСУ деокупували Харківську область. Світлана побачила, що тамтешні колеги почали відновлювати випуски газет. 

“Так, повернутися в свій рідний Оріхів я не могла і колектив не міг. Місто кожен день потерпало від обстрілів. Знищена інфраструктура, не лишилось жодного цілого будинку. Але я подумала, що нехай я не можу повернутись, але видавати газету мушу”, - згадує Світлана. 

Вона розповіла, як за місяць до того, разом з головою НСЖУ Сергієм Томіленко вони поїхали до Оріхова, аби переконатися, що газета людям дійсно потрібна. 

“Ми приїхали в Пункт незламності, де зустрілися з маріупольським бізнесменом Михайлом Пуришевим, який вивозив людей з рідного міста на підконтрольну Україні територію, а потім (коли евакуація стала неможливою) зайнявся облаштуванням Пунктів незламності, зокрема і в Оріхові. Михайло сказав, що вже думав самостійно випускати газету, бо газети важливі. Адже в прифронтових містах, де немає інтернету, світла і майже відсутній нормальний зв'язок, люди не мають іншої можливості отримувати інформацію, окрім друкованих видань”, - каже Світлана. 

Перший випуск “Трудової слави” серед мешканців Оріхівської громади розповсюдила місцева влада. Газета вийшла 5 квітня, в форматі спецвипуску (на чотирьох сторінках), за підтримки НСЖУ та міжнародних благодійників. Другий - Світлана відвозила особисто разом з працівниками ДСНС.

Потім Національна Спілка Журналістів повідомила, що надає фінансову допомогу на третій випуск “Трудової слави”. Так відбулось відновлення газети. 

“Ми хочемо аби ми не зникли, щоб ми залишились на медіаринку. Нас підтримують і для нас це дуже важливо. Так, газета стала іншою. Ми прагнемо показати, що життя не зупинилось, хоча війна продовжується. Ми показуємо, як люди пристосувалися до нинішніх умов життя. Ми розповідаємо історії наших людей. Ми всі хочемо повернутись додому”, - говорить журналістка. 

2 травня внаслідок російського обстрілу сталася пожежа в будівлі, де багато років знаходилася редакція газети “Трудова слава”.

У своїх соцмережах голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко оприлюднив фотографії наслідків. Він додав, що все майно, що мала редакція, знищено.

“Зараз прифронтова газета "Трудова слава" - це потужний символ спротиву окупантам! Світлана евакуювалася до міста Запоріжжя, там за підтримки Національна спілка журналістів України (НСЖУ) видрукувала рік тому перший випуск своєї відродженої газети. І наразі за підтримки наших міжнародних партнерів газета стабільно виходить, а пані Світлана у бронежилеті в супроводі Героїв із Головне управління ДСНС України у Запорізькій області доставляє наклад землякам. Жителі Оріхова, які живуть у підвалах та прихистках, без електрики і комунікацій, мають постійний доступ до інформації… Окупанти можуть випалити приміщення, майно. Але цим вони лише загартовують опір журналістів ворогові. Журналісти важливі!”, - написав Томіленко. 

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.