Запорожье: Подробности нападения на активиста Автомайдана (ФОТО, ЗАЯВЛЕНИЕ)

Потерпевший нашел на своей машине ещё два следа от выстрелов из травматического оружия.

Активист Автомайдана Пётр Кобызь обратился с заявлением в прокуратуру после того, как 13 марта его избили, а также порезали колёса и обстреляли машину прямо под Жовтневым райотделом милиции. Об этом корреспонденту 061 рассказал потерпевший.

Вечером того злополучного дня Пётр Кобызь нашел на автомобиле два следа от попадания из травматического пистолета, внизу сбоку.

А уже на следующий день при свете дня обнаружил ещё два следа - сзади и у правого переднего стекла.

Также отчётливо видны 5 порезов на колесе машины потерпевшего.

Напомним, что 13 марта милиции не удалось догнать подозреваемых, которые совершили преступление прямо под райотделом.

Для подробного описания происходящего в тот день, публикуем полный текст заявления потерпевшего на украинском языке:

«Начальнику УМВС України

в Запорізькій області

Прокурору Запорізькій області

ЗАЯВА (ПОВІДОМЛЕННЯ)

про вчинене кримінальне правопорушення

Я, громадянин України Кобизь Петр, приблизно о 17 годин 10 хвилин (точний час я не помятаю) прямував до відділення банку «КРЕДИТ-ДНІПРО», що знаходиться на проспекті Леніна навпроти театру ім. Магара в місті Запоріжжя . Неподалік від банку на мене був скоєний напад кількома невідомими мені особами які назвалися працівниками міліції , внаслідок чого я отримав тілесні ушкодження та був позбавлений майна.

Напад стався за наступних обставин.

Прямуючи до відділення банку на автомобілі марки MITSUBISHI держ. № (видалено ред.) я їхав по проспекту Леніна у напрямку до залізничного вокзалу. Приблизно навпроти театру ім. Магара я повернув вліво. Автомобіль ВАЗ сірого кольору, який їхав за мною зробив різкий маневр та змусив мене різко зупинитися. З цього автомобілю вийшов чоловік, який підійшов до мого автомобілю та почав агресивно поводити себе по відношенню до мене. Я заблокував двері свого автомобілю і сказав, що якщо він вважає, що я порушив правила дорожнього руху то необхідно викликати ДАІ. Однак він сказав що він сам і є міліція та особисто розбереться зі мною, при цьому він продовжував агресивно погрожувати мені не відходячи від мого автомобілю. Тоді, сидячи всередині власного автомобілю я дістав з кобури травматичний пістолет марки «ВІЙ» та сказав нападнику, що якщо він застосує до мене фізичну силу я змушений буду захищатися. Вказані обставини підтверджуються відеозаписом який здійснював відеорегістратор, що знаходиться у моїй машині.

Вважаю за потрібне зазначити, що пістолет «ВІЙ» є моєю власністю та я маю відповідний дозвіл на право зберігання та носіння зброї № (видалено ред.) який має особливу відмітку – «для самозахисту» (копія додається).

Я є активістом Запорізького автомайдана та Євромайдану і брав участь у всіх його акціях з самого початку. Учасників автомайдану та Євромайдану у Запоріжжі переслідували за політичні переконання та неодноразово погрожували знищенням автомобілів та фізичною розправою. Оскільки моєму другові Олексію Зоріну, який також є активістом Запорізького автомайдану та Євромайдану кілька тижнів тому невідомі особи підпалили автомобіль марки BMW 5, я побоювався за власну безпеку, а тому останнім часом з метою самозахисту носив із собою вищевказаний пістолет, який завжди тримав в кобурі з дотриманням всіх вимог щодо носіння зброї.

Я бачив, що агресивно налаштований чоловік дзвонив по мобільному телефону. Коли він трохи відійшов від мого авта до нього підійшов ще один чоловік. Я вийшов з автомобілю та намагався піти до банку. Однак не встиг цього зробити, бо ці два чоловіки наздогнали мене та почали наносити удари руками та ногами. Через кілька хвилин до них приєдналися ще три - чотири чоловіки, які також почали бити мене. Я впав на землю та лежачі на землі намагався витягти з кобури пістолет. Однак не встиг цього зробити, бо нападники відібрали його у мене. Також вони відібрали і телефон. Я підвівся і побіг до банку. Вони побігли за мною однак охоронець банку зачинив двері у приміщення банку. Працівники банку викликали міліцію.

На місце події прибуло дві машини з номерними знаками МВС – 0503 та 1466. В яких приїхало приблизно 7 чоловік у міліцейській формі серед них була жінка, яка сказала, що вона слідчий. Однак прізвище своє вона мені не повідомила. Один з працівників міліції опитував мене. Решта спілкувалися між собою та з особами які мене били. Як під час мого побиття так і після нього, навіть в присутності працівників міліції, особи в цивільному одязі які вчинили на мене напад постійно погрожували фізичною розправою мені, моїй сім’ї, а також погрожували знищити моє майно.

Я попросив працівників міліції встановити їх особи. На що вони відповіли мені, що навіщо їх встановлювати - вони їх і так знають. У 18 годині один з працівників міліції взявши у нападників мій телефон повернув його мені, після чого я відразу ж зателефонував адвокату.

Жінка в міліцейській формі, яка назвалася слідчим відійшла та тривалий час розмовляла із чоловіком якій розпочав моє побиття. Саме у нього весь час знаходилася належна мені зброя. Потім до них приєднався ще один чоловік у міліцейський формі та дві особи в цивільному. Коли я побачив що він щось робить з моїм пістолетом я підійшов до них. Жінка – слідчий сказала мені, щоб я їй не заважав бо вона проводить огляд місця події, а ці люди є понятими. Я сказав, що хочу бути присутнім та бачити, що вони роблять. У той час , коли ми з адвокатом підійшли до них, чоловік який мене бив тримав в руках мою зброю, раптом він щось уронив на землю та швидко підняв. А потім голосно сказав це набій і цей набій був у патронку. Оскільки я не встиг у будь-який спосіб скористатися зброєю я заперечував проти цього. Однак мене ніхто не слухав.

Адвокат Калініна Ю.О. запитала цього чоловіка, чому саме він проводить огляд зброї в той час, коли навколо знаходиться стільки інших працівників міліції. На що він відповів, що робить це тому, що він також є працівником міліції та вміє вправлятися зі зброєю. Пістолет був розібраний та мені дали розписатися на бірці, якою був запечатаний пакет в який був покладений пістолет. Потім жінка – слідчий вписала в який-то документ моє прізвище, як власника зброї. Що це був за документ я не зрозумів. Будь-якого документу, яким було вилучено належний мені пістолет я не підписував.

Крім того, жінка – слідчий сказала, що я повинен їхати до Жовтневого РВУМВС. Я погодився з нею та разом з адвокатом Калініною Ю.О. прибув до Жовтневого РОВД о 19 годині 07 хвилин, що підтверджується відповідним записом в Журналі реєстрації.

Жінка-слідчий забрала у мене паспорт та сказала щоб я проходив до внутрішнього двору РВУМВС та чекав у дворі доки вона мене не покличе. Коли ми з адвокатом Калініною Ю.О. зайшли туди то побачили, що там вже знаходиться чоловік – власник автомобілю ВАЗ сірого кольору, який бив мене. До нього неодноразово підходили люди у міліцейській формі, у тому числі жінка-слідчий. Про що всі вони розмовляли із ним я не знаю, тому що під час розмови вони відходили на значну відстань.

Свою автівку MITSUBISHI держ. № (видалено ред.) я припаркував на стоянці навпроти Жовтневого РВУМВС. З часу коли ми зайшли в РВУМВС минула майже година. Однак ніхто до нас не вийшов. Близько 20 години на моєму авто спрацювала сигналізація. Я вийшов з РВУМВС та побачив, що у мене пробиті всі 4 колеса. Я кинувся до приміщення РВУМВС для того, що б вони наздогнали правопорушників. Після цього два працівника міліції побігли за порушниками але не здогнали їх. Після цього я попросив дозволити мені поставити мою автівку на стоянку РВУМВС. Однак у цьому мені було відмовлено. Тоді я попросив щоб працівники міліції наглядали за моєю автівкою для того щоб з нею більше нічого не трапилося. Але мені було відмовлено. Після цього я повернувся у двір РВУМВС та продовжував чекати на слідчого. Як тільки я зайшов у двір РВ УМВС то почув постріли та повторно спрацювала сигналізація на моєму авто. Я терміново побіг до свого авто та відразу відчув запах пороху і побачив що біля мого авто є працівники міліції , які повідомили мені, що по моєму автомобілю стріляли. При цьому ніхто з працівників міліції не намагався затримати порушників. Після цього я залишився біля своєї автівки та викликав евакуатор для транспортування, тому що машина вже не могла самостійно рухатися. Приблизно через 10-15 хвилин після пострілів я побачив 3 осіб які прямували до мого авто. Вони зупинилися приблизно в 5-8 метрах від авто побачивши що навколо нього стоять люди – я, мій адвокат та її чоловік. Серед цих осіб я впізнав людину опис якої співпадав з описом який зробив міліціонер що гнався за людиною яка пошкодила мені колеса. За його описом це був чоловік середнього росту в чорній спортивній куртці, світлому капюшоні та спортивних світлих штанях. Коли я його впізнав я повторно побіг до РВУМВС для того щоб повідомити, що правопорушники повернулися та їх потрібно затримати. Коли ці особи побачили, що я побіг до приміщення РВУМВС вони втекли. Коли я повідомив про цей факт працівникам міліції вони ніяк не відреагували. Більше того, ті працівники які в цивільному одязі виходили з приміщення РВУМВС насміхалися наді мною, вживали образливі вислови на мою адресу, слідча також не приховувала свого негативного та упередженого ставлення до мене.

У зв’язку з цими подіями, я вирішив повернути собі паспорт оскільки вважав за потрібне перевезти автівку в безпечне місце а потім повернутися до РВУМВС та подати відповідну заяву. Коли я зайшов до приміщення Жовтневого РВУМВС на другому поверсі я відшукав жінку – слідчого та попросив терміново повернути мені паспорт. Слідча відповіла мені, що у неї мого паспорту не має та вона не знає де він знаходиться. Достеменно знаючи, що мій паспорт забирала вона та вона повинна його повернути, я разом зі слідчою зайшов в кабінет начальника слідчого відділу Жовтневого РВУМВС. Після сперечань та перемовин між мною, начальником слідства та слідчою, начальник слідства наказав слідчій віддати мені паспорт. Що вона і зробила.

Я не можу зрозуміти чому міліція, яка повинна захищати громадян не тільки не захищає їх, а відкрито втішається з їхньої безпомічності та безпорадності , сприяючи своєю бездіяльністю скоєнню правопорушень.

Оскільки раніше я ніколи не бачив чоловіків, які напали на мене та їх поведінка була надмірно агресивною, я вважаю, що цей напад зв’язаний із моєю громадянською позицією та участю в заходах Запорізького авто майдану та Євромайдану.

На підставі викладеного та керуючись ст. 214 КПК України,

ПРОШУ:

1. Прийняти цю заяву про кримінальне правопорушення та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у строк встановлений законом.

2. Розпочати досудове розслідування кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України;

3. Провести перевірку відомостей наведених у дійсній заяві та надати правову оцінку діям працівників Жовтневого РВУМВС України в Запорізькій області.

Зі статтями 383 “Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину”, 384 “Завідомо неправдиве показання” Кримінального кодексу України, ознайомлений.

Додаток: Копія дозволу на право зберігання та носіння зброї № (видалено ред.)

14.03 2014 р ____________________________ П.Ю. Кобизь