Запоріжжя простилося з Петром Ребром

Світла пам’ять про Петра Павловича назавжди збережеться в серцях запоріжців.

Cьогодні, 24 марта, у БК «Будівельник»  простилися з Петром Ребром, відомим запорізьким поетом, котрий на 82-му році пішов з життя.

Вірш

Ні, ти не знаєш добре України,

Якщо на Запоріжжі не бував,

Де небо – то від хвиль Дніпрових синє,

То золоте – від степових заграв;

Де на весь світ поралить колосками

У січах кров’ю зрошена земля,

Де царство дум, де навіть кожен камінь

Народу невмирущість прославля;

Де сяйво з вод висотують турбіни

А Хортиця сурмить, як пароплав...

Ні, ти не знаєш добре України,

Якщо на Запоріжжі не бував.

Біографія

Петро Павлович Ребро народився 19 травня 1932 року в селі Білоцерківці, Куйбишевського району, Запорізької області, в родині колгоспника. Закінчив Запорізький педінститут (1953). Вчителював. Працював у редакціях обласних газет «Червоне Запоріжжя», «Запорізька правда», в обласному книжково-газетному видавництві. З 1967 року — відповідальний секретар Запорізької організації Спілки письменників України. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями, Почесними грамотами Президій Верховних Рад Киргизької РСР, Абхазької і Калмицької АРСР.

Петро Павлович багато років очолював Запорізьку обласну організацію Національну спілку письменників України та асоціацію гумористів «Весела Січ».

Поет. Автор збірок ліричних і сатиричних поезій «Заспів» (1955), «Вітер з Дніпра» (1957), «Проти шерсті» (1958), «Родичі сонця» (1961), «Проміння серця» (1962), «Перо під ребро» (1963), «Гірке причастя» (1964), «Людяність» (1965), «Запорізька веселка», «Заячі вуса» (1967), «Вогнярі» (1971), «Порохівниця» (1972), «Могорич» (1974), «Криця» (1975), «Листи до земляків» (1976), «Гаряча прокатка», «Побратимство» (1979); драматичної поеми «Заграва над Хортицею» (1980); книжок нарисів і віршів «У сусідів по планеті» (1960), документальних повістей «Грім над Запоріжжям», «Ніжна сталь» (1969); літературознавчого дослідження «Над синім Дніпром — Буревісник» (О. М. Горький на Запоріжжі, 1973); книжок для дітей «Сонечко», «Чому заєць косоокий» (1958), «Найсмачніші огірки» (1959), «Солов'ята» (1961), «Мій тато — сталевар», «Дірочка від бублика» (1962) тa ін.

В перекладі на російську мову вийшли збірки поезій «Жди солдата» (1972), «Таблетки с перцем» (1966), «Воробьишки» (1962) та ін.