Свободный микрофон: Владимир Мыленко о соседях и создании ОСМД

Снова среда, а значит - очередной выпуск нашего нового проекта "Свободный микрофон". Напоминаем, что раз в неделю 061 предоставляет площадку различным запорожским активистам, бизнесменам, политологам, блогерам и общественникам, чтобы они могли высказать "наболевшее": о происходящем в городе, о политической ситуации, поделиться историями из жизни или выразить свою точку зрения на какой-либо вопрос. 

Правила "Свободного микрофона" такие: 

• Запрещена политическая агитация и коммерческая реклама
• Запрещены призывы к насилию, дискриминации, свержению государственного строя и прочий сепаратизм
• Запрещена нецензурная лексика
• Текст должен касаться Запорожья и области 
• Все остальное - разрешено 

И да, мнение редакции 061 может не совпадать с мнением авторов. Мы предоставляем им полную свободу в выборе темы и средствах выражения своей мысли, никакой цензуры.

Сегодня автором "Свободного микрофона" стал запорожский журналист и блогер, заместитель редактора сайта UA-Футбол Владимир Мыленко. Его текст - о собрании соседей с целью создать ОСМД. Публикуем его дословно, на языке оригинала. 

***

Були у нас значить днями збори жителів будинку. З питання, яке зараз хвилює всіх і кожного – принаймні, мало б хвилювати – створення ОСББ. На початок зборів я не встиг, перші кілька хвилин пропустив, під’їхав уже тоді, коли шапіто розвивалося.

Чому шапіто? А зараз розкажу. Значить, картина маслом. Стоїть така тітка – знаєте, вигляду «працівниця державної або комунальної структури, але не просто шестьорка, а покруче» і розказує. Розказує про те, що таке ОСББ. Але! Розказує дуже хитро. Ну от уявіть собі (тобто краще не уявляйте навіть, але я для сильнішого ефекту) – у когось із вашої рідні діагностували рак. Ви звісно ж в лікарню, до спеціаліста. І він вам, значить, розказує. Розказує, що операція можлива, так. Але це і їхати треба аж у сам Київ (а то й взагалі в Ізраїль якийсь; ні, ви тільки подумайте – в Ізраїль!); і грошей треба не одну копійку, а може навіть кілька десятків тисяч; і чекати треба може й два місяці (два місяці, уявляєте!); і хтозна, чи й поможе – бо тут, знаєте, кожного дня прямо так мруть, мруть пачками. А так воно може й само розсмокчеться, з часом…

Оце приблизно такий був виступ. Тітка «с болью в серце зачитывала список», а люди – в основному, звісно ж, пенсіонного віку – з жахом слухали, скільки на все там треба грошей. (Те, що ця тітка і наша місцева активістка, яка була другою виступаючою, в результаті дискусії прямо заявили, що вони проти «цього ярма» - ви вже здогадалися? Молодці. Але я продовжу.) І все б нічого – успішно налякали бабушок, якби не одне «але».

Точніше, навіть три. Перше – виявилося, на зборах присутній власник квартири в нашому домі, який живе в іншому місці. І там уже ОСББ створили, і – неймовірно! – виявилося, що аж настільки багато грошей не потрібно, бо можна і без «трикімнатного офіса» для керівництва ОСББ обійтися, і сварочний апарат необов’язково собі в ОСББ відразу купувати. Друге – ваш покірний слуга вирішив уточнити, які у нас є альтернативи (виявилося, що таки «розсмокчеться» - тобто що «нас же не бросят»; тут до дуету виступаючих підпряглася, як вона сама себе охарактеризувала, дружина якогось начальничка з «Водоканалу» - не відреагувавши на закид «Так от хто нам такі погані послуги предоставляє») і чи всі задоволені нинішнім станом речей. Ну, тут традиційно почалося – «А пусть нам сначала дом отрємонтіруют!» (Причому ця ж бабка, яка прагнула ремонту, через дві хвилини розказувала, що «за 36 лєт ніхто дом нє рємонтіровал». Ага, а тепер міська влада все кине і побіжить ремонт робити.)

І третє, найголовніше – на засідання наше прийшов голова ОСББ одного із сусідніх будинків. І почав розказувати, як воно все робиться. Ну, то таке – наших пенсіонерок подібними речами не переконаєш, тим паче хлопець молодий, мого десь віку (одним із аргументів моїх опоненток було «маладой чєловєк, скока вам лєт?» - прогнозовано і нудно насправді, про що тут говорити). Але! Коли цей чоловік сказав: «А ви взагалі в курсі, що для тих будинків, які до першого липня не створять ОСББ, тариф на утримання будинку піднімуть з нинішніх 1,6 до 7 з копійками?» (цифри називаю по пам’яті, можливо, щось неточно, але в цілому десь так) – отут уже обидві виступаючі заворушилился по повній. До того ж вони постійно смикали цього голову на тему тарифу – мовляв, ну ви ж у себе підвищувати будете? Ага-а-а, значить, будете – а на скільки? Удвічі (до 3 тобто)? Ну ви чуєте, скільки їм доведеться платити… І тут такий удар прямо в сонячне сплетіння.

Не знаю, чим завершилися збори – робочий дзвінок відволік від цього прекрасного дійства, а коли повернувся, все вже було скінчено. Але одне зрозуміло точно. Що можна хотіти і вимагати від народних обранців десь там, у Києві на Грушевського – якщо отаке твориться тут, на самісінькому низу, в звичайному спальному районі звичайнісінького облцентру?

Володимир Миленко