"Усе його життя - мистецький акт, і він не міг не зняти фінал": в Запорожье презентовали фильм "Людина з табуретом", - ФОТОРЕПОРТАЖ

23 февраля в Запорожье в кинотеатре им. Довженко презентовали документально-приключенческий фильм "Людина з табуретом", который повествует о странном, но полном смысла путешествии Леонида Кантера с его семьей и друзьями, а также о его жизни в Украине, войне и арт-хуторе Обырок. Режиссер закончил фильм, покончив с собой. На первый показ фильма пришло много запорожцев - оба малых зала были забиты.

Об этом сообщает 061.

В фильме "Людина з табуретом" показывают путешествие к Тихому океану длительностью в год. Все началось со смелой авантюры – игры "С табуретом к океану". Ее правила придумал в далеком 2004 году режиссер Леонид Кантер: нужно было донести четыре кухонные табуретки с обычной киевской кухни до четырех океанов - практически без денег, но с камерами в руках, песнями и представлениями о любви и Украине. Леонид Кантер путешествовал не только с друзьями, но также с женой Дианой и маленькой дочерью Магдаленой. Пока Леонид нес табурет на мыс Горн, Диана с Магдаленой собирали уникальные сказки народов мира, которые также вошли в фильм благодаря причудливой анимации.

Несмотря на то, что герои обошли почти весь мир, они вернулись в Украину:

"Це одна з наших тем, і в першій казці, коли починається фільм, про це йдеться: він мандрував, бо думав, що добре там, де нас немає. А потім подивився цілий світ і зрозумів, що добре там, де ми є, і створив Україні свою маленьку країну мрій. Він вважав, що Україна - це країна можливостей. Так і сталося: він створив цей мистецький хутір “Обирок”, якому аналогів немає у світі. Це не фестивальне місце і не аграрне, це арт-хутір, як він його називав, і місце любові", - рассказал режиссер ленты Ярослав Попов.

Сценарий фильма изменила сама жизнь, а точнее смерть Кантера. 4 июня 2018 года он добровольно ушел из жизни, сняв последний кадр для своего фильма. Кантер не справлялся с тем, как его изменила война, но не показывал этого и не обращался за помощью - потому что он привык быть лидером.

Сначала не было ресурсов, чтобы сделать фильм, а потом в Украине случился Майдан, потом началась война - команда начала делать фильмы об этом. Потом Кантер ушел на войну. За фильм взялись только незадолго до смерти Леонида:

"Леонід просто створив умови, щоб цей фільм відбувся - він головний герой, він не хотів бути режисером, і не був. І коли він уже побачив, що все рухається, що я хочу все робити, що є команда у нас, все почалося - а він якраз нас залишив, - говорит режиссер Ярослав Попов.- Я віддивлявся матеріал - там було 400 годин матеріалу з цієї подорожі. Ми з ним обговорювали, я казав, що хотів використати зйомки з Донецього аеропорту, які не ввійшли в “Добровольці Божої чоти”, але були дуже яскраві та цікаві, була тема про хутір Обирок… В неділю ми з ним обговорювали фільм, було ще декілька людей, і він сказав: “Що, не потрібен кілька днів?”. Ми сказали, що ні. А наступного дня, в понеділок, ми отримали таку звістку. Ніхто не повірив, ясно що, потім думали, що це вбивство. Але потім знайшли відео.

Він знімав усе своє життя, цей фільм про себе. Усе його життя - мистецький акт, і він не міг не зняти фінал цього акту. Він сприймав своє життя як частину фільму. Він показав свій біль, свою самотність, щоб глядачі зрозуміли, що треба берегти одне одного".

Но режиссер уверен, что команде таки удалось, несмотря на тяжелый финал, вывести зрителя из тьмы, показать, что жизнь продолжается, и что нужно беречь друг друга.

Творение Кантера - арт-хутор Обырок - живет до сих пор: туда все так же приезжает много людей, там проводятся фестивали и создается "країна мрій".

Фильм можно будет посмотреть в Запорожье с 28 февраля - его будут показывать в кинотеатре имени Довженко.

Напомним, в прошлом году Леонид Кантер презентовал в Запорожье свои фильмы “Добровольці Божої чоти” и “Міф” (о жизни оперного певца с мировым именем и воина АТО Василия Слипака).