«Наш хаб – це такий своєрідний острівець дому»: як працює гуманітарний центр «Енергодар – це Україна»

Центр допомоги евакуйованим жителям Енергодару вже понад два роки надає допомогу не лише мешканцям міста енергетиків, але і п’яти громадам, що розташовані поруч. Гуманітарний хаб працює в корпусі одного з вищих навчальних закладів Запоріжжя. Тут люди можуть отримати продуктові набори, засоби гігієни та дитяче харчування. Також в хабі надають допомогу правозахисники, психологи, медики, консультують представники Центру зайнятості та ЦНАПів. Ми дізнавалися, як змінилася робота центру «Енергодар – це Україна» і що відбувається з вирішенням нагальних потреб переселенців.

Як з’явився хаб «Енергодар – це Україна» та що цьому передувало

Ліна Сергієва народилася в селі поблизу Енергодару. Довгий час вона працювала на території іншої області й повернулася додому за рік до повномасштабного вторгнення – у 2021 році, щоб підтримати маму, яка важко захворіла. Ліна влаштувалася працювати в управління соціального захисту населення Енергодарської міськради. Тоді і уявити собі ніхто не міг, що через кілька місяців колони російських військ підступлять до міста і штурмуватимуть атомну станцію. В перші дні окупації перед місцевою владою постало завдання щодо забезпечення гуманітарних потреб мешканців міста. Управління соцзахисту розвозило хліб людям пільгових категорій, разом з волонтерами скоординували видачу гуманітарної допомоги через кілька складів. Пізніше вантажі, які їхали на ЗАЕС, також розвантажували й гумдопомогу у виглядів харчових продуктів, медикаментів та надавали енергодарцям.

«Допомога роздавалась допоки орки не розграбували один, потім другий склад. З березня люди активно виїжджали. Ми постійно всі були на зв'язку, і розуміли, що треба докласти зусиль та організовувати цю роботу. Сам виконком певний час працював на базі кризового центру атомної електростанції. Коли людей стало багато, і не вистачало простору, а треба було приймати якісь вантажі, то ми почали шукати приміщення під оренду. Розгорнули роботу центру «Енергодар – це Україна» з 5 вересня 2022 року. Ми дуже сподівалися, що з нового року все завершиться і ми зможемо повернутись додому, але так не склалося», - розповідає Ліна Сергієва.

Співробітники виконкому пояснюють, що вони, як і всі інші мешканці, виїжджали без нічого і на початку було складно організовувати роботу, бо банально не було навіть комп’ютерів чи якоїсь оргтехніки. Завдяки підтримці міжнародних громадських організацій, були закуплені ноутбуки, зарядні станції, генератор, що дозволяє працювати і в періоди відключення світла.

В гуманітарному центрі є реєстраційні зони на отримання гуманітарної допомоги, столи для консультацій з різними спеціалістами. З лівої сторони створили імпровізований комісійний магазинчик, де люди можуть безплатно забрати одяг, взуття та іграшки для дітей.

При вході до центру облаштували яскраві патріотичні фотозони з тризубом та символами Енергодару. Їх створила співробітниця виконкому Наталія. Вона пояснює, що має справу по роботі лише з документами, і весь свій творчий потенціал вкладає в створення фотозон, декору для хабу, прикрас та іграшок на різноманітні свята.

На стінах можна побачити малюнки дітей, на яких зображено їхнє улюблене місто і рідні домівки.

Яку допомогу надають в центрі енергодарцям та мешканцям навколишніх громад

Найбільшою проблемою ВПО, які проживають у Запоріжжі, називають проблему з житлом. За словами переселенців, винаймати квартиру зараз складно і дорого.  Особливо це важко тим, хто виїжджає просто зараз. Навіть ті, хто виїхав рік-два тому, все одно відчувають себе ніяково, бо немає якихось речей, які були протягом життя.

«Наш хаб – це  такий своєрідний острівець дому, Енергодару. Ви у нас можете побачити різні локації.  Крім гуманітарної допомоги у нас тут надаються реєстраційні послуги від нашого ЦНАПу – прописують дітей, які народжується або студенти, яких виписують з гуртожитків, вони можуть прописатись в Енергодарі у себе на тій житловій площі, яка їм належала. У нас працюють різні юристи з громадських організацій, міжнародних фондів. Також надають психологічні послуги, консультації пенсійного фонду та центра зайнятості», - розповідають працівники хабу.

Мер Енергодара Дмитро Орлов зауважує, що чимало донорів і фондів працюють з такими вразливими категоріями, як, наприклад, родина з дитиною з інвалідністю, багатодітні сім’ї чи інші пільгові категорії населення, які мають більше можливостей отримати допомогу.

«Є міжнародні фонди, які зараз переорієнтуються і надають грошову допомогу. Тому вони теж тут реєструють заявників і приймають пакети документів. Ми організували гуманітарні центри у містах, де зареєстровано найбільше енергодарців – Києві, Дніпрі, Запоріжжі. Кожного дня близько 300 людей проходять через наші гуманітарні центри. Є періоди, коли ця цифра трошки менше, в дні, коли немає видачі», - зазначає Дмитро Орлов.

На сьогодні кожна сім’я ВПО з Енергодару та громад поруч може отримати в гуманітарному центрі продуктові набори, які фінансує благодійний фонд Global Empowerment Mission (GEM). За підтримки  «Червоного Хреста» надають спальні набори, гігієну для дорослих та інші речі першої потреби – особливо вони стають в пригоді тим, хто тільки виїжджає з окупованих територій.

Співробітники виконкому та волонтери зазначають, що вони активно шукають надавачів допомоги у вигляді гігієнічних наборів, побутової хімії, оскільки вони мають великий попит.

Також в хабі працюють медичні працівники. Раніше консультації  та допомогу з ліками також надавали медична гуманітарна організація «Лікарі без кордонів», проте останнім часом вони не працюють у Запоріжжі. В дні видачі енергодарці можуть скористатися послугами лікарів. Тим, кому потрібно допомагають також з технічними засобами реабілітації. Це стосується тих пацієнтів, яким це необхідно після операцій, критичних відновлень.

Середня кількість відвідувачів центру допомоги за місяць від 2 до 4 тисяч людей.

Один з найважливіших проєктів, які реалізує місцева влада - «Допомога поштою».  Місцеве управління соцзахисту населення закуповує гуманітарні набори з продуктами та гігієнічними засобами, формують пакунки для енергодарців, які цього потребують та проживають в різних містах України. Пакунки відправляють Новою поштою до адресатів, щоб підтримати тих людей, які проживають на територіях, де не існує гуманітарних центрів.

В хабі чимало уваги приділяють допомозі захисникам і захисницям України. При вході можна побачити куточок з прапорами та військовими експонатами, які передають воїни з передової. Також тут працює волонтерський осередок, який допомагає військовим та їх сім’ям. Волонтери допомагають військовим з амуніцією, плетуть маскувальні сітки, виготовляють окопні свічки, печуть різні смаколики та печиво, люди діляться харчами, приносять теплі речі. Деякі енергодарці, що отримують тут же гуманітарну допомогу віддають або половину, або ж весь вміст своєї коробки волонтерам.

В міськраді Енергодару зазначають, що намагаються підтримувати сім’ї загиблих військових та зниклих безвісти. Наразі працює ряд фінансових програм для підтримки воїнів.

Що змушує енергодарців на третій рік війни повертатися в окупацію

Майже все співробітники гуманітарного хабу -  це працівники виконкому та волонтери з Енергодару, які не на словах знають, як складно побудувати своє життя в новому місті і тепер готові допомогти подолати цей шлях тисячам інших людей. Проте останнім часом через матеріальний стан, неможливість сплачувати за житло – частина людей повертається в окуповані міста та селища і це є величезною проблемою для України.

«Поки у нас більшість організацій підтримувала своїх працівників, вони там на простої отримували гроші, але чим довше триває війна, тим менше ресурсів залишається для підтримки працівників. Люди втрачають роботу, засоби для існування, а у Запоріжжі порівняно з Енергодаром дуже низькі заробітні плати.  Так, буває що люди змушені повертатися в окупацію через життєві обставини», -  пояснює Ліна Сергієва.

Мер Енергодару Дмитро Орлов пояснює: чим більше держава дбає про своїх переселенців, тим більше в них соціальна захищеність і менше виникає бажання ризикнути безпековою частиною  і повернутися до окупованого міста чи селища.

«В цьому плані скасування виплат для ВПО вона теж якимось чином відобразилась на цій динаміці, бо хтось на ці гроші винаймав  житло, а зараз цієї можливості немає і фактично люди вимушені повертатися в окупацію. Життя в окупації воно непередбачуване. Прав у тебе там немає жодних, тебе запросто можуть забрати з вулиці «на підвал», забрати твоє здоров’я, а іноді й життя. Звісно, що там такі ж проблеми по комуналці, як і нас, також вимикають світло, подекуди немає води,  але проте, там є ще безпековий компонент», - каже Орлов.

Поруч з цим є люди, які зараз виїжджають з Енергодару. Це також не динамічний показник і в гуманітарному хабі зазначають, що, на жаль,  немає достовірної статистики й методики підрахунку щодо тих, хто виїхав і якими шляхами, що є величезною проблемою.

«Немає якоїсь методології підрахунку або методології виявлення та структуризації цих людей. Бо фактично хаб і навіть працівники виконкому, ми маємо дуже обмежену можливість рахувати тих, хто виїжджає, хто залишився і таке інше. А оцієї взаємодії на рівні держави, вона не налагоджена. Тому це величезна проблема для нас, бо коли у нас питають різні організації, а скільки таких людей у нас, то певна статистика у нас є, але на рівні  громадської організації, якщо розібратись, це просто база даних людей, які до нас звертаються. Ви ж розумієте, що до нас можуть звертатись не всі люди, також є внутрішня міграція. Тому, на наш погляд, цією проблемою повинен опікуватись державний орган, але через те, що території тимчасово окуповані, то немає навіть можливості отримувати вірогідну статистку чи якісь дані», - розказують в хабі.

Одним із часткових способів розрахування приблизної кількості людей, що виїхали з окупації, могла б бути кількість зареєстрованих ВПО, проте через скорочення виплат, люди вже розуміють, що не має сенсу реєструватись, оскільки вони не можуть претендувати на ці кошти.

Досі волонтери і співробітники хабу пропускають через себе чимало трагічних життєвих історій тих, чиє життя зруйнувала та покалічила війна.

Одна жінка пробула в окупації понад півтора року. У неї була там хвора мати, а перевезти її було неможливо, оскільки в неї двоє синів українських військових. Вона каже, що відчуває ніби живе просто в гетто. У неї напоготові був ніж на випадок, якщо за нею прийдуть. На щастя, їй вдалося якимось чудом виїхати, хоча російські військові на блокпостах і допитувалися стосовного того, де саме знаходяться її сина.

Ще одна мешканка Енергодару виїхала з окупації з 5-річною донечкою з аутизмом. Вже у Запоріжжі дівчинці оформили інвалідність. Батько пішов на війну і майже одразу зник безвісти. Всі родичі сім’ї залишились в окупації, але замість підтримки з’ясувалося, що брат чоловіка відчинив квартиру і почав вивозити звідти техніку та побутові речі.

Волонтери зазначають, що подекуди надихаються історіями людей, які знаходять в собі силу надавати підтримку іншим в окупації. Проте багато історій, коли окупанти затримують за вигаданими звинуваченнями звичайних людей. Так в Енергодар, поки була можливість передавати ліки, волонтери розвозили медикаменти. Через деякий час стало відомо, що одного з колишніх волонтерів затримали окупанти, хоча він просто працював у басейні. Під репресії потрапила працівниця соціального управління виконкому. Жінка переїхала з Херсонської області й говорила українською. Вона не боялася висловлювати свої проукраїнські погляди. Її також затримали силовики з якимось пакетом за вигаданим звинуваченням у підготовці теракту.

Таких історій з порушенням прав людини в окупації чимало. Тимчасові переселенці сподіваються, що Україні вдасться повернути свої території, а вони зможуть поїхати у свої домівки й зустрітися з рідними, з якими вони так надовго змушені були розлучитися.