«Розв'язувати питання з відходами буде не влада і не гроші, а суспільство»: Геннадій Дубов про виробництво енергії з відходів

Геннадій Дубов —  експерт з управління відходами, засновник екотехнологічної компанії "Гранік" поділився своїм баченням використання відходів як джерела енергії в рамках профільної конференції ЕкоПромФорум. Він розказав за яких умов можуть бути доцільними проєкти зі спалювання палива,зробленому з побутових відходів; до чого тут роздільний збір відходів і що може зробити активне суспільство.

На початку свого виступу спікер наголосив на важливості енергії для України, особливо в умовах російської агресії, яка сильно вдарила по енергетичній інфраструктурі країни. На сьогодні є багато способів отримання енергії, включаючи традиційні (ядерне, вугілля, природний газ) та альтернативні (сонце, вітер, енергія води) джерела. 

Але паливо з відходів — це не окреме джерело енергії. Воно виробляється людиною із “сировини”, яку створила людина. За словами Геннадія Дубова, спалювання цього палива це прийнятний спосіб утилізації відходив.Енергія яка виробляється при спалюванні палива з відходів не окупає  витрати заводу, тому завод бере гроші за прийом палива з відходів.

RDF та SRF: як працює паливо з відходів

RDF (Refuse Derived Fuel) та SRF (Solid Recovered Fuel) — це види палива, які виробляються з відходів. RDF виготовляють із залишкової частини муніципальних відходів, тоді як SRF роблять із відходів вторинної сировини та відходів підприємств. При чому за утилізацію RDF найчастіше ще потрібно доплачувати. Ці види палива можуть використовуватись на цементних заводах або спеціально побудованих заводах для спалювання, виробляючи енергію.

«Цементним заводам потрібно паливо із певними характеристиками: вологістю, калорійністю, відсутністю небажаних добавок, таких як азбест, ртуть, хлор. Виробити зі змішаних побутових відходів SRF, яке можна продати, дуже важко, дорого і немає сенсу. Зі змішаних побутових відходів можна виробити RDF паливо. Цементні заводи можуть використовувати RDF, але для цього їм потрібно інвестувати в обладнання та отримувати оплату за використання RDF. Важливо враховувати відстань від міста, яке виробляє відходи, до заводів. Відстань більше ніж 100 км є критичною для подібного проєкту через високі витрати на логістику. Тому проєкти зі спалювання палива з цементними заводами можуть бути доцільними лише для міст, де вони є. Такими містами на сьогодні є Івано - Франківськ, Кривий Ріг та інші», —  пояснює Геннадій Дубов.

Для ефективного використання RDF/SRF потрібні два заводи: один —   для виробництва палива з відходів і другий  —  для його спалювання. В Україні таких заводів зараз немає. Але для їх побудови необхідні насамперед домовленості між містом, місцевими перевізниками відходів та заводами.

Необхідність роздільного збору відходів

Щоб забезпечити якісну сировину для виробництва RDF/SRF. потрібно впровадити роздільний збір відходів.

«З міських побутових відходів важко зробити паливо SRF. Завод може використовувати SRF, зроблене з комерційних чи промислових відходів, таких як шини, однорідні полімерні чи паперові відходи. Надважливим є запровадити роздільний збір відходів. Потрібно не тільки встановити контейнери для збору вторинної сировини, а й виключити з потоку відходів ті, які не можна використовувати. Окремо збираються зелені відходи (опале листя, скошена трава, гілки) для компостування;  великогабаритні, будівельні відходи треба відправити на перероблення, а окремо небезпечні, медичні, електричні та електронні відходи мають бути утилізовані.  Тоді залишаються дві фракції: змішані вторинні ресурси та залишкові відходи. Якби не здавалося, що сміття в місті начебто багато, RDF — паливо зробити можна не з усього», —  розповідає про алгоритм експерт.

Геннадій Дубов підкреслив, що виробництво SRF з муніципальних відходів є важким і дорогим процесом, але RDF — паливо є більш доступним для використання.

Після запровадження роздільного збору відходів наступний крок – будівництво заводу для виробництва RDF — палива. Важливий нюанс: громада має сплачувати кошти з тарифу на поводження з відходами заводу, який спалюватиме RDF та вироблятиме енергію.

«Дві третини вартості заводу — це очисні споруди. Витрати на експлуатацію заводу завжди будуть вищі за вартість отриманої енергії. Тому не варто чекати, що побудова заводу зі спалювання сміття здатна розв’язати питання утилізації та дасть дешеву енергію», —  одразу попереджає спікер.

Юридичні гарантії та роль суспільства у вирішенні проблеми правильної утилізації відходів

Аби домовленості виконувалися, на практиці сторони мають надати юридичні гарантії один одному на період у 20- 30 років, щодо постачання відходів.

«Місто зобов’язане поставити певну кількість відходів, завод зобов’язується прийняти їх на перероблення. Якщо місто не поставляє обумовлену кількість, воно все одно сплачує заводу.  Якщо завод не приймає обумовлену кількість відходів, він також сплачує штраф», —  зазначає Дубов.

Часи змінюються, і якщо раніше місцева чи обласна влада могли розв'язати всі питання з відходами, то тепер ситуація інша.

«Міська та обласна влада Львова зрозуміли це, коли маючи гроші, не змогли знайти ділянку під полігон. А міський голова Києва був змушений особисто зустрітися з мешканцями Підгірців, щоб зняти загострення пристрастей», — розповів Дубов.

Війна значно змінила ситуацію, і тепер розв'язувати питання з відходами буде не влада і не гроші, а суспільство. Геннадій Дубов закликав до відкритого діалогу з суспільством та пошуку  рішень для складних питань управління відходами.

«Розв'язувати питання з відходами буде не влада і не гроші, а суспільство. Якщо ми хочемо створити сучасну систему управління відходами, треба навчитися розмовляти з суспільством як з дорослими та чесно відповідати на запитання», — наголосив він.

Він також звернув увагу на те, чому багато років питання поводження з відходами ходить по замкненому колу.

«Чому шукаємо прості рішення для складних питань? Без створення системи поводження з відходами використовувати паливо з відходів неможливо», — резюмував Геннадій Дубов